​​"На щиті, а не 200. Бо ми люди, а не цифри, навіть коли полеглі". А орки, завжди лишаються орками.

Евакуація полеглих, така ж сама частина війни, як і все інше. Сумна, але частина, і від цього нікуди не дітися. Коли нам потрапив в роботу рефрижератор для цих задач, рішення не відпускати його, правильно не підписавши, командою у складі Богдан Кордоба і Жолудь Добровольський, було прийняти швидше, ніж орк встигає помолитися перед смертю. Бо це важливо. І в історичному, і в психологічному, і в людському контексті. Бо наші воїни на свої землі, і гинуть з честю, і повертатися додому, мають з честю. І тому, що таке "На щиті" треба доносити при кожному слушному моменту для цього.

Не лінитися пояснювати треба всім. Малим - бо хтось із них підписав рефрижератор своїм всратим графіті, бо це ж круто, бунтарство, тікток. Не круто, бо це мудачество. Дорослим, бо ті призупиняли машини й читали не розуміючи, що ми робимо. Так само як і прохожі, які кидали здивований погляд на наші трафарети, поки ми фарбували машину. Так дорогенькі, "ПОЛЕГЛИХ". Це абсолютно нормальне, реальне, живе слово. Сумне, міцне, з присмаком болю й емоцією розпачу. Яка стоїть так само поруч і з радістю від успіхів контрнаступу. Просто пам'ятайте завжди, якою ціною. Бо здається інколи треба проводити шокотерапію для людей. Фото зроблено на фоні ТРЦ і брендів, не просто так. Бо якщо похід в кіно це частина життя, то і ховати загиблих - теж.

Пояснювати треба всюди. І в офлайн, і в онлайні, особливо поправляти когось в коментарях. Це не має бути суперечка на кшталт "крайній чи останній", це має бути виважена дискусія, чому має бути так, і чому це важливо. Бо здавалося б дрібниця, і можна сказати "не на часі". На часі. Це ще один крок позбавлення радянського спадку. Бо цей демон темного і не щасливого, пробував привласнити собі все, навіть отримати монополію на смерть і пам'ять про людей. І я не знаю, чи дійсно казав Сталін фразу, що смерть мільйонів - це статистика, але судячи з того, що відбувалося і відбувається на окупованих землях, я готовий повірити, що для них люди - цифри, але для нас ні.

Ну і про збори, куди ж без них. У нас зараз відкритий збір на магазини, щоб наших воїнів лишалося живими більше, бо з магазинками, вони робитимуть смерть оркам швидше. Проста фізика і математика.
Так от, нам потрібно зібрати 75000 на 50 магазинів 5.56. Номер картки:

5375235102294558

П.С. Ідея напису належить команді Tata Kepler. Цей формат прийнятий Генштабом ЗСУ, як єдино правильний.

​​Збір 75000 грн на 50 магазинів 5.56. Номер картки:

5375235102294558

Мені сьогодні 32! Сам в шоці, але продовжую коптити це небо! Дякую за це ЗСУ!Безмежно радий, де я зараз є, хто я є, і тим хто поруч, стоїть спина до спини! Продовжую служити людям і просто бути! (не плутати з "прислуговую").
Тут мав бути великий драматичний пафосний екзистенційний текст, але сьогодні я too lazy for this shit. Але...

- Володя, чого ти хочеш на день народження?
- Крім мертвої ruzzni і щоб не існувало терористичної федерації?
- Так, ну для себе.
- Для себе я хочу зібрати 1 млн грн, на 250 нових аптечок.

І не просто аптечок. З кожним днем нашого героїчного протистояння вторгненню, потрібно використовувати ресурси, як можна ефективніше. І я вже декілька місяців думаю, як покращити ефект від наших аптечок, крім прямого. Де ця додана вартість, коли 1 = 3. І от що ми придумали.

Ефективність аптечки зростає, якщо її не просто дати в руки бійцю, а навчити нею користуватися. Куди що пхати й коли, куди не пхати, як реагувати і не робити помилок. Так от 1 аптечка + 1 навчений боєць і дорівнює от цьому 3. Бо такий боєць з такою аптечкою може ще й побратиму показати, що куди і як. Так, це не повноцінний тренінг, але це краще ніч нічого. Синергія, коло творення, дотик - називайте, як хочете.

Ці аптечки не можна буде викупити, придбати, чи отримати якось іншим чином. Вони підуть на курси підготовки ASM(All service members) і ТС3(TACTICAL COMBAT CASUALTY CARE) лише для військових. Зібрані будуть лише із сертифікованого наповнення і за стандартами. Підуть на курси до Vlad Chumachenko і Viacheslav Kopishynskyi.
1 млн грн для одного волонтера це не мало. По суті, це мій особистий Байрактар, якщо ви розумієте про кого я. І зараз я вже маю 350 тис. грн, завдяки JetSoftPro і благодійному аукціону, який вона влаштовувала.
Тому ось реквізити на 250 аптечок:

Ціль: 1 000 000.00 ₴
Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/9iXhoxvBwM

Номер картки Банки
5375 4112 0195 2806
P.S. А для себе, я просто хочу знову мати можливість подорожувати нон-стоп і писати книгу.
Photo by: Вікторія Істоміна

Ранок з кави і дзвінка:

- Володя, привіт! (чую якесь піднесення на тій стороні)
- Привіт.
- Як справи? (відчуваю, що це прелюдія)
- Каву п'ю.
- І в нас все добре. (Знаю, що не знає, як спитати)
- Тобі щось треба, і дай вгадаю: "У вас на це не має грошей"?
- Тааааак (відчуваю посмішку на його обличчі, за 600 км)
- Розказуй.

Всім продуктивного тижня в нищенні ворога і не забувайте повторювати "йобана руzzня, ще жива".

Із історій про поїздок за гуманітаркою.

Стартонув зі Львова о 5 ранку, мало спав до того, їдемо з Nata Rodinova, триндимо. Влітаю в Грушів, бачу якісь стовпчики й знаки пішли, червоненькі такі. Дивно думаю, що це таке.

Не збавляючи швидкість, пролітаю їх, і в останній момент згадую, що "бля, тут же КП перед кордоном". Здаю назад, готуюся просити вибачення, опускаю скло. Підходить прикордонник і перше, що видає:

"Я вам що, шутка якась тут?"

Коли проїхали таки КП, ржали ще хвилини 3. От що він хотів почути? Здається, Beatles, мали рацію. All You Need Is Love.

«Відкривашка»
- Ви просили вам привезти тепловізор, так?
- Так. Ми навіть лист вам зробили.
- Я бачу. Тому і питаю, ви просили тепловізор?
- Так, а щось не так?
- Трохи. Чому в листі написано прилад нічного бачення?
- Ну а чого? В тепловізор можна ж вночі дивитися? Можна. Думаю так і подумали, і вписали в лист в штабі.
- Тоді давайте впишемо і відкривачку для пива?
- Нащо?
- Ну тепловізором же можна пиво відкрити? Можна.

«Конспірологічне»
- Добрий вечір, там Ваші коробки нам привезли
- Так
- А чого не підписані кодом? Наш чат-бот скинув же вам чітку інструкцію, який код нанести, щоб відрізнити ваші коробки від інших.
- Підписати? Нанести? Я думав це пароль, і його треба сказати устно при віддачі коробок.
- Устно? Код із 13 символів? 
- Ну так, це не складно.
- Верифікацію пройдено. Ви прийняті в нашу таємну спільноту волонтерської доставки.

«Без печалі».
- Володя, добрий день, формується новий саперний підрозділ.
- Воу, круто. Підсилення обороноздатності це завжди клас. Хай себе бережуть.
- Що можете нам дати?
- В плані?
- Ну ви ж возите допомогу військовим?
- Так, організовуємо доставку.
- Так, що можете нам дати?
- Ааааа…то ви думаєте, що я беру бус, їду в Краків, і кажу всім «Несіть, я приїхав. Броня? Заносьте. Тепловізори? Дайте 5. Шоломи? 18 шт? Вже звільняю місце». І люди біжать, спотикаються. Ви думаєте це так працює?
- А шо нє?

«Вокзальне»
Проводжаю волонтерку на автобус, рано вранці, маємо купити квиток. Касирша, літня жіночка.
- Можна картою?
- Ні, тільки готівка. 
- Ось, тримайте.
- І взагалі, носіть її з собою. А то світло вимкнули, і все, ви без грошей. Але не хвилюйтесь, то все тимчасово. 
- Думаєте?
- Так, це все тимчасово. Як і йоба## руzня.

З такою посмішкою я давно не проводжав автобус.

«Бажане»
Грушів. 3:30 ночі.
- Хочу задекларувати гуманітарну допомогу військовим. Ось лист, ось декларація.
- А де юр. адреса військовоі частини?
- Немає. Є такі частини, у яких є лише ЄДРПОУ.
- Мені треба щось внести.
- Ну ви розумієте, є такі частини..
- Мені треба щось внести.
- Немає у них, є лише печатка..
- Без юр адреси не пропущу. Напишіть, що хочете.
- Що хочу?
- Так
- Ось декларація
- Нащо ви написали Крим?
- Ну ви ж сказали вписати, що я хочу. А хочу я Крим.

"Заспокійливе"
- Доброго дня, Володя. Нам тут підказали, що у вас зняті ліміти на оплату. Чи зможете нам оплатити покупку дрона?
- Так, я зможу, але якщо за ці гроші отримаю розписку від бійця, що вони пішли саме на цей дрон.
- Ой, а на що це?
- 9 чудових літер. П-о-д-а-т-к-о-в-а.
- Ой нє, ми так не зможемо. А без цього ніяк?
- Ніяк, бо я вже розгрібаю прийняті чужі гроші.
- Ну, нічого страшного. Все буде добре.
- Не зрозумів.
- Не переживайте, що не змогли нам допомогти.

"Блекаутне"
- Добрий день. Мені дали ваш номер, мене звати Олексій. Мені потрібно...

(і тут вирубає зв'язок через обстріл)

І от їду я такий далі в повній темряві й думаю "І мені теж, друже, і мені теж...."

«Шеф-кухар»
- Ви збираєте аптечки?
- Так, наша команда це робить.
- Так, так, ми тримали вашу в руках. А зробіть нам аптечку, на помаранчевому турнікеті?
- Добре. Може ще настояти на бруньках?
- Ой цей ваш гумор. А ще замініть будь ласка підсумок на піксель?
- Добре.
- І можна нам целокс, замість клотпаду?
- А на десерт вам щиток для ока?
- В сенсі?
- Ну ви ж явно не аптечку замовляєте, а welldone волонтера до вечері?
- Ну вам що складно замінити пару речей? Ми заплатимо.
- Не складно. То який ви кажете вам лубрикант класти? Кориця-імбир?

«Lost»
- Ну, я нас вітаю, в нас перша загублена коробка за 10 місяців роботи.

…(проходить пару днів, думаємо, як компенсувати втрату, які варіанти придумати, карусель, мозковий штурм, перериті всі машини, зроблено ретро, хто де її бачив, думаємо, як фіксити процеси, вибачаємось)…

- Володь, цей, ми коробку знайшли.
- Та що ж ми за волонтери такі, навіть коробку загубити нормально не можемо.
- То я видаляю із бази статус «Пройобано» чи ми ще плануємо його використовувати?)

«Ізмерітєльное»
- У тебе велика машина?
- В плані?
- Ну скільки влізе кубів вантажу в метрах кубічних?
- Я хз скільки в метрах, але в старлінках - 14 шт.
- Так і запишемо, дуже великий універсал.

В мого електронного годинника в квартирі, тепер є нова функція. Показувати час, скільки вже є світло.

Дуже зручно використовувати з таймером зворотнього відліку, який вмикається автоматично, коли світло з’явилося і який показує, скільки тобі лишилося. Особливо, коли приходиш додому, і розумієш, що світло є і в тебе 1 година 22 хв, на закінчення справ. (При умові, що все по графіку)

Нагадує якийсь фантастичний фільм, коли треба було встигнути до настання темряви забратися з вулиці, бо прийде зло. Але зло вже тут. Або навпаки, як в Хроніках Ріддіка, використовувати темряву, поки не вийшло сонце, яке спалить все живе.

Тільки це не фільм. А буденність. Настрій писати кібер-стімпанк через звук генераторів, під який засинаєш чи з яким прокидаєшся. Про війну, дим і життя, яке не буде колишнім.