​​Волонтер-блогер. Нова регалія. Хочу зробити стрім, з розповідями волонтерських всратих історій, і повідповідати на питання стосовно логістики і тактичної медицини. Під час стріму будемо збирати на от таку цікаву машинку. Що це таке, розповім на стрімі.
Цікаво, чи ні? Бо може я нафіг нікому не здався і треба йти мовчки пакувати аптечки далі.

Хочеться, щось віддавати людям за їх підтримку. Хоча б живе спілкування. Буде багато тупих жартів, матюків і безкупюрщіни.

«Найбільша оптика в Україні» -чую я на радіо. О думаю, прикуплю хлопцям ПНБ. Виявилося, клініка зору. Ех..

​​Волонтеро-стріму таки бути. Збираємося завтра на 19:00 на Youtube і будемо розказувати історій, ділитися новини, погано жартувати, мірятися мішками під очима і просто гарно проведемо час.

І хоча я думаю, що ми з командою з 25 лютого зробили не мало, все ж я волонтер нової генерації. А є люди, які дійсно бачили деяке лайно в волонтерці ще з 2014 року. Тому на стрімі я буду не один, а разом з Богдан Кордоба. Я думаю його історії можуть вас вразити ще більше, ніж мої.

Засідати будемо в його ж волонтерській таверні UA Comix Store, ще й покажемо їх офігенні футболки, які можна буде також замовити й таким чином підтримати ЗСУ!

Стрім приурочений збору коштів на БРДМ! Зібрати потрібно 100 000 грн. Все пояснимо завтра на події! Буду радий бачити усіх!

​​Про стрім і новий збір в 40 000 грн.

Провели вчора волонтерський стрім із розповідями історій. Зусиллями купи людей, все вийшло непогано. Це точно було щиро, бо всі, хто приймав участь були такими, якими ми є в реальному і волонтерському житті. Я думаю, що без Богдан Кордоба і Roman Zabolotnyi це все не вийшло б так живо, і лампово, бо моїх історій би точно не вистачило. І точно не вийшло б без Євгенія Мінаєва, яка додала нам експресії й артистичності й енергії, коли у нас трьох вже закінчувалися історії й теми. Ну і ламання на собі поганого турнікету в прямому ефірі - це точно треба було бачити.

Та і сам я відчутно нервував, що з цього всього нічого не вийшло б. Бо за час вторгнення сталося багато чого, а от так, щоб сісти, згадати і цікаво розповісти, то в голові перекоти поле, і вітер. Тому без цих людей і чудової атмосфери в UA Comix Store(саме в їх футболках ми сидимо на стрімі і їх можна замовити собі ось тут - https://uacomix.com/merch/) - нічого б не вийшло. Викладати стрім сюди я не буду, але кому цікаво, скину в особисті посилання на нього. Через 2 дні відео буде видалено з Youtube.

Для волонтерів це була можливість виговоритися, для людей послухати й поставити питання. Так, як робили це вперше, то виплило декілька дитячих хвороб: не було видно повідомлення з донатів прям на відео(дякую Erick Wood, що методично нагадував дякувати людям). Плюс не завжди було чути, плюс потрібно щось робити зі світлом і камерою. Можливо будемо робити ще такі івенти, але вже тематичні і врахуємо це все. Щоб і людям користь дати, і технічно було все краще.

Як і не вийшло без тих, хто прийшов, коментував і донатив. Під час стріму ми збирали на БРДМ. Назвали її спочатку бойовою рогатою машиною, потім бойовою диверсійною машину(Такий собі десіптікон, в тилу). Насправді ж БРДМ - це Бойова розвідувально-дозорна машина. Основна бойова броньована машина розвідувальних військ. Колісна, броньована, плаваюча. І от така потрібна нашим хлопцям зараз на нулі. Вчора під час стріму ми зібрали 10 000 грн.! Всім дякую!

Але зібрати потрібно ще хоча б 40 000 грн, із потрібних 100 000 на її покупку і обладнання.
Хто може - долучайтеся до цього збору!

Номер карти:

4441114455161313

Лінк на карту:
https://send.monobank.ua/3evzR87ju3

​​Про машини для піхоти і особисту підготовку.

Спілкуючись з воїнами, вони розповідають історії, що часто виникає питання “хто ж поїде і на чому?”. Бо водити машину наче вміють всі, а впевненість і брати відповідальність - це зовсім інша історія, що ти не похорониш своїх побратимів в першому ж кюветі чи на стовпі. Ставлячи питання, а на чому ж ви там їздите, чуєш у відповідь “На всьому, бляха. Ми заходимо в населений пункт, де йдуть бойові, стоїмо, потрібно зніматися, машини не повернулися, і ти шукаєш все, що може їхати.” Так от, цей самий воїн розповів, що їх витяг із пекла в Сєверодонецьку - Жигуль 6 моделі. 150 людей вивіз і помер. Люди виїжджали чіпляюсь за дах і багажник. Воїни бачать всі пікапи, на які збираються кошти, але інколи не розуміють, де вони і як вони й кому доїжджають, і доводиться рятувати себе і своїх на чому прийдеться. І не хочу сказати, що досить пікапів, а те що реалії часто інші, і треба набагато більше машин і всього, ніж літає в інформаційному просторі. Армія в нас величезна, потреб багато, але так багато людей розслабилося вже, що типу все ок, і війна десь там далеко (але про це я понию потім).

Так от, якщо або коли я потраплю на війну, я зроблю все можливе, щоб бути там водієм. Бо воїн з мене буде такое. Можливо навіть автомобіля евакуації. Звісно пройшовши навчання у досвідченіших людей вже там, бо все, що я зараз про це можу уявити - це рожеві окуляри, які будуть розбиті лобовим дзеркалом в середину. Бо одна справа це підготовка в цивільному житті, а зовсім інша вміти водити машину під обстрілами, під криками, у воплях, серед крові і всіх інших рідинах організму. Це як проходити навчання по тактичній медицині в комфортному офісі з кулером води, чайком і печеньками, і хоча б спробувати пройти курс ASM, де вчать витягати поранених з під обстрілів, в багні, землі, пилу, накладати турнікет, коли людина брикається, в несознанке і т/д. Так от, про підготовку. Читаючи пости Andrij Mochurad, я прийшов до того, що курси підвищення кваліфікації й екстремального водіння мені точно не завадять. І не для того, щоб їбашити поліційний розворот, а щоб розуміти, як і що машина може, і як в анекдоті про колобка і вовка “Що з тобою робити?”. Так от курси, це добре, але ще я намагаюся водити все, до чого доберуться руки і ноги.

І от, вашій увазі - пам-пам-пам - Соболь, який ми готуємо воїну із тексту вище. Посидівши за його кермом вже певний час, і переганяючи його по Львову від одного майстра до іншого, я преісполніся нового досвіду так, що не знаю, чи то в мені грає захват, чи страх після керування таким пепелацом. І от це мені здається, реальна машина, яку можливо доведеться водити там. От це, про “їздити на чому прийдеться і вміти на всьому”. І коли я пересів з комфортної Шкоди і турбованого вагівського двигуна, на от цей Баргузин(жорсткий рузькій неймінг), я трохи зрозумів, що рожеві окуляри пора точно переклеювати. Не буду кричати “Всім терміново вчитися на Соболях”, але це просте порівняння, як можна ставитися до своєї підготовки. І якщо у вас є доступ до військових, і ви серйозно думаєте, що ви можете потрапити на війну - питайте їх про такі речі. Про приземлені, побутові, практичні. Вони можливо потім врятують життя.

Можна вже починати срач, нахера ви взяли Соболь. Взяли, бо він живий, і хлопці просили взагалі Ниву. І не через травматичну любов і в пам'ять до постсовкового автопрому, який їх врятував. А просили хоча б щось, що доїде і послужить. Бо у них немає нічого, щоб возити себе і бк. І просили на вже. Без гарантійних листів, постановки на баланс, танців з бубном, збором коштів. От є бюджет, треба робочий коник. І їм абсолютно все одно, чи це машина за 2к доларів, чи за 7. Горять вони однаково, а ми її ще і ніштяками напакуємо. І саме його ми будемо скоро фарбувати й робити івент. І якщо Ви таки вдягнете біле пальто, розказати, що ми зробили помилку, як це зробили більшість сервісів(машину полагодили “на гаражах”) - обережно, можна влізти у свіжу фарбу і не відмитися.

Мене моєю ж фразою. Субота, 21:45.

- Добрий вечір.
- Добрий.
- Нам треба через 5 днів перевезти коробку з ПНБ, зможете?
- Добре, в пн займусь, я відпочиваю, як і вся команда
- Ви не розумієте, це супер важливі ПНБ. От всі дозволи.
* Пачка скрінів *
- Розумію, але займусь в пн вранці

* Дзвінок в мессенджер *

- Я не можу говорити. Давайте в пн зранку
- Як ви можете відпочивати, в нас війна в країні
- До побачення.
- Ви хуйовий волонтер. Ми так програємо війну.

* Бан *

Здається людям потрібна надія. Хочу на волонтерську ротацію.

Фраза, яка зробила мій ранок:

«В лютому, березні, квітні нормальні перевізники не брали грошей»

Ходжу, думаю.

(для контексту: моя команда волонтерів займається логістикою із-за кордону)

​​Волонтери, то вам всім. Від хлопців з передка:

- Знаєш, я на днях подумав, що ніколи не питав, як у волонтерів справи. Як ви там живете. Чи у вас все вистачає?

- Чи можна вам якось допомогти і підтримати ?

- Я на днях подумав. За своїх хлопців, війскових, я переживаю. А хіба волонтери не воїни ? Воїни, просто функцію іншу виконують. А якщо воїни, значить ви наші. А якщо наші - знач тре і про вас турбуватись.

- Просто, я поняв, що ви такі ж побратими. Тільки інколи ви джинси одягаєте, а так, різниці не має.

Скріни нижче. Їбошимо їх разом.

Формуємо замовлення на чорні CAT-7.

Ціна - 30 €/шт з доставкою у Львів.

Доставка 8-12 днів в Україну з моменти оплати інвойсу. Інвойс оплачуємо 03.08.22.

Замовлення формуємо протягом 1 і 2 серпня. Крайній термін подання заявки - 03.08.22, 10:00. 
Оплата буде по курсу ПриватБанку. Курс в день оплати. Орієнтовна ціна на 01.08.22 - 1250 грн

Для формування заявки заповніть форму нижче:

Продовжуємо збирати кошти на евакуаційний медичний автомобіль для Юрій Нестер.

Залишилося зібрати ще 2000 євро. І щоб це стало можливим, волонтери залізли в телевізор.

Трохи розказали, що і як робимо. В головних ролях:
- Чоловік-волонтер Roman Zabolotnyi
- Медик-волонтер Юрій Нестер
- Волонтер-логіст Volodimir Pritula
(суровий неймінг із відео)

Про броню, аптечки, турнікети.
Підтримати збір на евак мобіль:

4441114457645602 моно
5168 7427 2960 4904 приват

ТРК ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ

Ти можеш бути в телеграмі perfectgirl, а в інстаграмі sweetangel, але який в тому сенс, якщо Нова Пошта знає, що ти Гадюка Іванна Пилипівна.

Якийсь особливо важкий тиждень. Купа запитів, робота, відміна машин одна за одною. Інформація про контузію одного особливого близького мені воїна. Перед тим, як дійти від машини до ноута, і знову поринути в волонтерські процеси, сідаю під домом випити кави, і зупинити потік думок. Вимикаю телефон і просто втикаю в простір.

Поруч граються діти. Років 12-14. Про щось сперечаються. Вкидаю вухо, ловлю уривки фраз. Сперечаються про війну. Один хлопчик топив за те, що може якось можна зупинити війну, і з ними можна домовитись. А далі звучить фраза від дівчинки, яка витягла цей вечір мені, цитата:

«Яке домовитись? З ким? Ви що, досі не розумієте, з ними не можна домовлятися, вони не люди. І поки ви цього не зрозумієте, я не буду з вами гратися.»

Сідає на свій рожевий велосипед і їде. 

Так от, йобана орда, ви здається досі не розумієте з ким воюєте, на чию землю прийшли і на кого напали.

Продовжуємо. У нас ще дуже багато роботи.

​​Тепер я маю позивний «Сашко». Чому? Дивіться нове інтерв‘ю від Суспільне Львів.

Порівняння нашої аптечки і аптечки окупанта, докладніше про аптечки, які збираємо нашою командою разом з @yurii_nester , про логістику, чат-бот і амуніцію, яку дістає @roman_zabolotn

​​Інстаграм видав рекламу в сторіз. Спочатку подумав, що це новий слоган ЗСУ.

​​У нас сьогодні відбудеться волонтерський стрім. Будемо говорити про:

- чому люди починають займатися виробництвом не якісного спорядження і що з цим можна зробити?
- що таке поганий аптечний підсумок, і яким має бути, щоб виконувати задачу?
- чому РПС у вигляді слюнявчика це погано? І що таке РПС теж розкажемо.
- чому плитоноска з рожеми ставками це не тру, і яка вона має бути?
- як деякі військові ставляться до отриманого спорядження?
- яким буває волонтерство крім очевидного? (В контексті спорядження)

Ну і звісно веселі історіі про людей і не тільки. 

В кадрі і за мікрофоном: Oksana Baitsar Євгенія Мінаєва Богдан Кордоба 
Модерує: Volodimir Pritula

Приходьте, буде і цікаво, і весело, і корисно!

10 серпня, 19:30

- Тобі треба поспати.
- Та нє, норм, я функціоную.
- Тобі треба поспати.
- Я тільки встав. Все норм.
- Не норм, ти робив каву і забув поставити чашку в машинку. Тепер на підлозі витвір імпресіонізму.
- Ти знаєш, мені треба поспати.
- Ага, тільки натюрморт прибери.

«Взагалі-то в мене свій благодійний фонд, а таксую я так, для душі»

​​Для всіх тих, хто ставиться до волонтерів, як до “розетки” чи до “олх”. І для не дуже вдячних і цивільних, і військових. От ще одна відповідь на “А чого так довго?” - “Патамушта”. В цей раз про оплати за кордон. Бо це те, що доводиться нам на себе брати й все, що з цим пов'язано, щоб “Вам” доїжджало те, що ви попросили. (підставте замість такмеда авто, рації, дрони й все, чим ви можете обвішані завдяки волонтерам).

В березні ми тільки починали командою закупляти тактичну медицину. І так, як я мало кому довіряю, я звик робити все сам і контролювати процес. Тому, коли я вперся у власний ліміт в 400 000 грн в місяць для оплат за кордон, була потреба знайти довірену людину, на яку можна виставити інвойс. Для цього я вийшов на власну кухню, де сидів Ihor Suzdaliev і спитав “А чи є в тебе картка Приватбанку?” (не повторюйте це в домашніх умовах, трюк виконаний професіоналами). Відповідь була позитивною, а далі все, як в тумані: іскри від того, що платіж пройшов, безуміє від кількості замовленого, і обмазання такмедом, який потім дуже швидко приїхав.

Але через три тижні, раптово, як сонячний день у Львові, нашому Denis Nedilyuk пишуть бельгійці: “Ну ми цей, такмед вам відвантажили, відвантажили, а гроші коли будуть?” Я аж сів. Замовлення було на 190 тис. грн, і вони...розчинилися в повітрі. Вони не прийшли їм, і не повернулися нам. А Приват сказав, що у них “лапки”. А псувати з бельгійцями стосунки, ну дуже не хотілося. Ми тільки добилися від них нижчих цін, відсутності ПДВ і тут “херак, ви слухаєте радіо Маяк”. Вони пояснили, що оскільки, було 3 інвойси, зараз потрібно оплатити знову найбільший, а два інших почекають. Що робить Володя? Дістає із власної кишені 90к, і платить. Ну бо, а як інакше.

А далі починається довгий і муторний пошук наших грошей. Завдяки методичній роботі Bohdana Horb(боже, жінко, скільки в тебе того терпіння), процес почався. А витримати спілкування з підтримкою Привату - це той ще БДСМ. Краще придушіть мене хуйовим турнікетом, бо це капец. Все лише через чат, а щоб дійти до живої людини, треба відповісти на 15 запитань, здати аналізи, поцілувати жабу, і злітати на Місяць. І тоді, якщо вам пощастить, і ви не пропустили звук “блим” в вікні браузера - вам почне відповідати живий оператор. І так, у людей в Приваті є душа, бо інша підтримка, саме SWIFT-платежів, у них космос. Ми вже зараз вирішуємо з ними питання дуже швидко, і платежі проходять за 2 години.

Так, от “грошей нет, шлю вам пламенний прівет”. Вже увімкнувся в процес Ihor Suzdaliev, бо він власник картки, і це стало для нього особистим питанням. Бо він вважав, що це він винний нам гроші. Починається методичне написування емейлів, "а що, а куда, а коли”. Розпач, злість, похуй, депресія, repeat. Ініціюємо платне повернення SWIFT платежу, і потім ми чекали ще близько місяця, поки кошти почали повертатися. Повернулися за всі платежі, причому, якщо ми платили по курсу 29, то прийшли назад по 39. Бачили в мене пару сивих волосин? Це я тоді рахував, де взяти різницю, щоб покрити інвойси знову.

Сьогодні за все було заплачено знову. Історія на півроку.
Бельгійці котіки, чекали грошей весь цей час, і продовжували відправляти інші замовлення. Інвойси мутяться, такмед возиться, руzzня помирає. Я вдячній всій команді, яка це довела до кінця.
І якщо ви приходите до Володьки і питаєте: “Що там по такмеду?”, знайте, працюємо. І не я один це роблю. Один би я вже коні двинув. Хоча кукуха інколи досі робить “Ігогого”, від того сюру, що я чую про деяких військових і їх ставленню до волонтерів.