воєнно-буденне
і навіть тримаючись | рівно,
я все ж поволі падаю долі-
лиць. і все сподіваюсь, що
хтось колись переверне горі-
лиць. і все сподіваюсь, що
хтось колись забере усе горе
з лиць. злись! ти маєш право
злитись, тож злись! злийся
з навколишнім середовищем,
злийся з полем, розсипся
насінням волошок і соняшника
скрізь. і все сподівайся, як Леся,
без краплі надії на дії свої і чужі
за всіх тих мертвих, живих і ненароджених. злись!
і все сподівайся, що краплі ті
колись витечуть із великих
пляшок, що раптом відкриються,
тобто відкоркуються, відчиняться,
розгорнуться, розплющаться.
і тектиме надія самим Дніпром,
куди припливе пором і забере
з собою на дно увесь біль,
усі сльози, усю злість, усе горе
з лиць. з усіх безневинних лиць.
злись і все contra spem spero! бо
чи є на світі щось більше за надію?
ніц.
чи є на світі щось менше за надію?
ніц.
чи зможеш, впавши,
залишитись горі-
лиць?
і як це жити, коли вже
не вистачає води для
сліз.
24.04.2025
>>Click here to continue<<