Франко-італійський виробник ближньомагістральних турбогвинтових літаків ATR, що базується в Тулузі, відмовився від ідеї створити власний пасажирський варіант радянського Ан-32, припинивши розробку варіанта ATR 42-600, який мав опанувати можливість короткого зльоту та посадки (STOL).
Раніше (у грудні 2023 року) ATR відновила льотні випробування ATR 42-600S після перерви, викликаної переробкою його конструкції, та сподівалася сертифікувати цей варіант до кінця 2024 року. Версія STOL була запущена у 2019 році, спочатку сертифікація планувалася на 2022. ATR 42-600S мав виявитися здатним возити 40 пасажирів зі смуг завдовжки всього 800 метрів (на 300 з лишком метрів менше, ніж в оригінальній моделі) шляхом більш гнучкого управляння злітними режимами двигунів та спойлерами, а також застосуванням нового хвостового оперення та гальм.
Проте аналіз стану справ показав, що кількість аеропортів у Південно-Східній Азії та на інших ключових цільових ринках, яким будуть потрібні літаки STOL, значно скоротилася через розвиток останніми роками програм подовження злітно-посадкових смуг та спорудження нових аеропортів.
Тому кількість замовлень на ATR 42-600S, що досягла 21 машини у 2023 році, майже не збільшилася у 2024 році.
У зв'язку з цим генеральний директор ATR Наталі Тарно Лод завила, що рішення про закриття проекту ATR 42-600S «дозволить ATR переключити зусилля на поліпшення існуючих лінійок продукції, просування технологічних інновацій* та ефективніше задоволення потреб ринків, що розвиваються».
Зокрема, серед пріоритетів спільного підприємства Airbus та Leonardo — вихід на північноамериканський ринок, де воно намагатиметься «замінити старіючий парк регіональних літаків та розширити регіональні прямі рейси».
У 2023 та 2024 роках ATR продавав авіакомпаніям по 36 своїх літаків щорічно, причому наприкінці минулого року загальна кількість переданих в експлуатацію лайнерів ATR досягла 1600.
* Так, наприкінці грудня 2024 року ATR добилася від EASA (Європейське агентство з безпеки авіаперевезень) дозволу на суттєве збільшення міжремонтних інтервалів між формами C-Check для літаків ATR усіх модифікацій з 5 до 8 тисяч годин. Це дозволить операторам суттєво знизити час простою літаків при техобслуговуванні та ремонтах, а відтак і свої витрати.
>>Click here to continue<<
