Світ йобнувся! Йобнувся!!!
Сьогодні я прокинулась пізніше за свого хлопця і звичайно дізнавшись новини пішла до нього і запитала «началась война?»
Це було дико, дивно, боляче, страшно, огидно, огидно блять 😭
Він з Ізраїля, вся його родина там. Я думала що через багаторічну війну у себе вдома він розуміє мене трохи більше за будь якого іншого представника світу і це підтримувало мене весь перший рік нашої війни. Зараз вже я знов навчилась підтримувати себе сама.
У нас були плани на сьогодні, то ж він не захотів їх відміняти і на відео ви можете побачити непоганий лондонський паб в East part в якому я пила пиво після гарної вечері і стримувала сльози через нестерпну злість на цей їбанутий світ.
Хамас нападає на Ізраїль з 1948 року, але ніколи це не було так як сьогодні, коли більше 200 мирних загиблих і невідомо скільки викрадено терористами. Що в принципі йобане буденні ситуації для України.
Хамас атакує Ізраїль і сектор Газу, бо там люди живуть в рази краще. Ізраїль постачає воду і світло в сектор Газу, який був повернений хамасу в спробі встановити мир і зупинити війну та вбивства у 2005му.
Але як ми бачимо, то це не працює. Забавно, як найдемократичніша країну світу, США, сама ніколи на веде перемовини з тераристами, підтримує Ізраїль в бомбардуванні території Палестини, винищені будинку лідеру Хамас, але кремль, сука, все ще стоїть і не можна, бо припиниться допомога.
Світ йобнувся. Я живу ніби 2 життя. Одне сьогодні, воно майже безтурботне, з тупими проблемами типу куди піти на вечерю, і на найближчий час точно щасливе, і інше, де кожен йобаний день раіся все ще існує, все ще вбиває, я не маю дому, я не можу поїхати до батьків, в мене забрали життя яке я будувала роками і любила, і я не знаю як з цим обходитись.
До речі, я впевнена, що підораша була якось та залучена до того, що сьогодні сталося в Ізраїлі.
Мрію щоб це змогли доказати, а імпотентний доселе світ перестав смоктати ***.
P.S. Так, я запитала в нього російською чи почалась війна, бо він знає цю мову, і це було однією з наших точок контакту на початку, до війни. Але, майже як рік ми розмовляємо англійською. Але в критичні моменти зриваємось на мову яку знаємо з дитинства без вибору.
>>Click here to continue<<