На лавочці в одному з сіл сидів дідусь, біля якого грався його онук. Один подорожній підійшов до нього і спитав: «Хочу купити хату у цьому селі. Скажи, які люди тут мешкають?»
Старець відповів: «А які були мешканці села, з якого ти прибув?» «Самолюбні й недобрі. Тому я й хочу звідти виїхати».
«Такі самі й тутешні люди», - сумно відповів старець.

Невдовзі до нього підійшов інший чоловік і поставив те саме питання.
«Я тiльки-но прибув сюди. Які мешканці цього міста?» Старець знову поставив те саме питання: «А які люди у селі, з якого ти приїхав?»
«Добрі, шляхетні, гостинні і привітні. Маю серед них багато друзів - буде непросто їх зоставити».
«У цьому селі люди такі самі», - відказав старець.

Вражений онук запитав у діда: «Як ти можеш давати дві протилежні відповіді на те саме питання, що його поставили тобі двоє людей?»
«Сину мій, - відповів старець, - кожен носить свій світ у своєму серцi. Той, хто не знайшов нiчого доброго у минулому, не знайде його і тут. Натомість той, хто мав друзів в іншому селі, у цьому також знайде вірних і добрих приятелів. Людина говорить про інших те, якою є вона сама. А потім такими ж будуть і люди навколо неї».

hottg.com/notes_christian

Уявіть, що існує банк, який щоранку кладе на ваш рахунок 86 400 євро. Він не зберігає щоденний залишок. Щоночі він прирівнює до нуля весь залишок до останнього цента, який ви не використали протягом дня. Що ви зробите? Звичайно, ви зніматимете щодня все до останнього цента!

У кожного з нас є рахунок у цьому банку. Його назва? - ЧАС. Щоранку цей банк нараховує вам 86 400 секунд, а це 1440 хвилин, або 24 години.

Щоночі цей банк стирає дані й дивиться, яку частину цього кредиту ви не інвестували у потрібних цілях. Цей банк не зберігає "грошей" і не дозволяє переводити їх на інші рахунки. Щодня відкривається новий рахунок. Якщо ви не використовуєте ці "гроші" − втрачаєте тільки ви.
hottg.com/notes_christian

Нехай думка про Бога буде першою зранку, основною вдень і останньою ввечері.

hottg.com/notes_christian

Пост написаний за 5 днів до війни

hottg.com/notes_christian/832

Деякі з постів на нашому каналі:

Найкраща проповідь

Повернення вкраденого гаманця

Книги-паперові чи електронні

Секрети духовних перемог

10 правил успішної людини

Найбільша любов

Хто знає всі новини в Церкві?

Рейтинг телеканалів України

Важливість ранкової молитви

Про що шкодуватимеш через 20 років

В яку церкву підеш на Різдво

Як Біблійно! сказати про свої почуття

Докази існування Бога

Свідоцтво незрячої дівчини

Секрет успіху економіки

Християнство і смак апельсинів

Учень попросив учителя:
- Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю та прозорий пакет.

- Якщо ти на когось розсердишся і затаїш образу, - сказав учитель, - то візьми картоплю. Напиши на ній ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.
- І це все? - здивовано запитав учень.
- Ні, - відповів вчитель. - Ти повинен завжди цей пакет носити із собою. І щоразу, коли на когось образишся, додавати в нього картоплю.

Учень погодився. Минув якийсь час. Пакет учня поповнився картоплинами і став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж та картопля, що він поклав на самому початку, почала псуватися. Вона вкрилася слизьким бридким нальотом, деяка проросла, деяка зацвіла і почала видавати різкий неприємний запах.

Учень прийшов до вчителя і сказав:
- Це вже неможливо носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй що-небудь інше.

Але вчитель відповів:
- Те ж саме відбувається і з тобою. Просто ти це одразу не помічаєш. Вчинки перетворюються на звички, звички - на характер, який породжує смердючі пороки. Я дав тобі можливість поспостерігати цей процес збоку. Щоразу, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей тягар.

Не дарма Господь просив нас не тримати в собі багно, адже воно забруднює і нас...

@notes_christian

Якщо хочеш уникнути Божого гніву, прийди до Нього в обійми.

Аврелій Августин

hottg.com/notes_christian

Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО ВАРТА ДЕСЯТИ КОРІВ...

Одного разу два моряки вирушили в мандрівку світом, щоб знайти свою долю. Припливли вони на острів, де у вождя одного з племен було дві дочки. Старша - красуня, а молодша - не дуже. Один із моряків сказав своєму другові: - Усе, я знайшов своє щастя, залишаюся тут і одружуся з донькою вождя.
- Так, ти маєш рацію, старша дочка вождя красуня, розумниця. Ти зробив правильний вибір - одружуйся.
- Ти мене не зрозумів, друже! Я одружуся з молодшою донькою вождя.
- Ти що з глузду з'їхав? Вона ж така... не дуже.
- Це моє рішення, і я це зроблю.
Друг поплив далі в пошуках свого щастя, а наречений пішов свататися.

Треба сказати, що в племені було прийнято давати за наречену викуп коровами. Хороша наречена коштувала десять корів.
Пригнав він десять корів і підійшов до вождя.
- Вожде, я хочу взяти заміж твою дочку і даю за неї десять корів!
- Це хороший вибір. Моя старша дочка красуня, розумниця, і вона варта десяти корів. Я згоден.
- Ні, вожде, ти не зрозумів. Я хочу одружитися з твоєю молодшою донькою.
- Ти що, жартуєш? Не бачиш, вона ж така... не дуже.
- Я хочу одружитися саме з нею.
- Добре, але як чесна людина я не можу взяти десять корів, вона того не варта. Я візьму за неї три корови, не більше.
- Ні, я хочу заплатити саме десять корів.
Вони одружилися. Минуло кілька років, і мандрівний друг, вже на своєму кораблі, вирішив провідати товариша, що залишився, і дізнатися, як у нього життя.

Приплив, іде берегом, а назустріч жінка неземної краси. Він її запитав, як знайти його друга. Вона показала. Приходить і бачить: сидить його друг, навколо дітлахи бігають.
- Як живеш?
- Я щасливий.
Тут входить та найкрасивіша жінка. - Ось, познайомся. Це моя дружина.
- Як? Ти що, одружився ще раз?
- Ні, це все та сама жінка.
- Але як це сталося, що вона так змінилася?
- А ти запитай у неї сам. Підійшов друг до жінки й запитує:
- Вибач за нетактовність, але я пам'ятаю, яка ти була... не дуже. Що сталося, що ти стала такою прекрасною?
- Просто, одного разу я зрозуміла, що варта десяти корів.

В духовному розумінні ми всі грішники, які не вартують уваги, але в Божих очах ми варті "десяти корів".

@notes_christian

МАВПОЧКИ

Одного разу група вчених відправилася досліджувати джунглі. Діло вже наближалося до заходу сонця і науковці почали готуватися до ночівлі під відкритим небом. Вони знайшли затишне місце для табору, облаштували з камінців місце для вогнища, збирали хмиз, склали багаття та запалили вогонь і почали грітися біля нього, роблячи характерні рухи. Науковці навіть не здогадувалися, що весь цей час за ними спостерігали маленькі мавпочки.

На ранок группа вчених з дивом виявила, що ті самі мавпочки почали, крок за кроком, копіювати їхні вчорашні справи з облаштування табору. Вони теж почали розчищати місце, складати упорядковано камінці, збирати хмиз і, навіть, робили ті самі рухи які робили науковці під час того, як грілися біля багаття. Здається, що вони повністю відтворили діла людей, але було одне але: мавпенятка не мали багаття. Це була лише імітація вогнища!

В нашому духовному житті може бути щось схоже. Ми можемо робити все так, як нас навчили, можемо робити все так, як написано, можемо робити все з точністю, як апостоли і можемо робити все так, як це робив Ісус, але не мати головного — запалу, вогню, тобто любові та стосунків з Богом! Ми можемо часто впадати в імітацію християнського життя, перетворюючи його в звичайну послідовність справ, втрачаючи справжню ціль за ради чого ми це все робимо — заради спільного життя з Богом!

Саме тому Господь говорить, що любити Його слід не тільки розумом, а й серцем! (Див. Мтф. 22:37-40)

@notes_christian

Пісня написана в'язнями концтаборів совєтського союзу.
Вони залишились вірними до кінця.

*Історія має властивість повторюватись...

hottg.com/notes_christian

Великдень 1946
Бідні чи багаті? Як ви думаєте?

@notes_christian

Прийдіть до Мене...

Дуже гарна ілюстрація того, чи потрібен людям Бог

Перевага йти поруч з Господом

Якось одній людині снився сон,  Начебто він бачив фільм свого життя, і після кожного з епізодів він ніби він йде піщаним берегом, а поряд із ним – Господь.
При цьому він помічав на піску два ланцюжки слідів: один від його ніг, другий від ніг Господа.
Коли перед ним промайнула остання картина його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто вздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі та найнещасніші часи в його житті.
Він дуже засмутився і почав питати Господа:
— Чи не Ти говорив мені: якщо піду шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж Ти покидав мене, коли я найбільше потребував Тебе?
Господь відповів:
— Моє миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Дійсно. коли були в твоєму житті горе та випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся дорогою. Але це були Мої сліди... Тому що в ті часи Я ніс тебе на руках.

hottg.com/notes_christian

Головна дорога чи обхідні шляхи🤔

Сімейна пара вирішила прогулятися лісом неподалік готелю, у якому зупинилися на ночівлю. Чоловік думав, що добре орієнтуюся в напрямках і, пройшовши близько години різними стежками, був абсолютно впевнений, що зможе легко знайти дорогу назад. Однак невдовзі виявив, що вони заблукали в лісі. Сонце сідало за обрій. Ставало страшно і приходили різні думки. На щастя, вони зустріли інших туристів, які знали цю місцевість. Виявилось, що вони відхилилися від курсу майже на 8 км, але були поряд з головною дорогою. Свою машину туристи припаркували неподалік, і запропонували підвезти їх до готелю.
Гості дуже зраділи, що зустріли людей, котрі знають дорогу і могли повернусь до місця призначення. На той момент це мало для цієї пари вирішальне значення!

Так само і ми: можемо бути впевнені в тому, що все добре знаємо, і самовпевнено йти по різних "стежках''
Також вони можуть бути близько до головної дороги. Але не бути цією дорогою.

Та не дивлячись на це, Господь не залишив нас самих у нашій подорожі до Небесних осель. Святий Дух вказує на Слово Боже, яке веде нас додому. Що є правдою можна правильно зрозуміти лише у світлі Писання. Усе, що суперечить Богові та Його Слову, – обман, а обман завжди небезпечний. Усе, що гармоніює з Богом, – істина і добро. Як важливо, щоб ми зробили Боже Слово нашим остаточним компасом у вирішенні наших питань.
hottg.com/notes_christian

Хай квітне християнський україномовний телеграм

Підпишись на зручну теку - ваш унікальний посібник найкращих телеграм каналів в україномовному християнському світі.
Натхнення зі Слова, пасторські думки, пісні, історичні факти, матеріали для покращення стосунків і родин, вивчення різних мов. Все в одному місці!

Щоб підписатись - тицяй сюди!
Долучайтесь самі і розповідайте друзям!

- Кожна людина на Землі - це вирішення чиєїсь проблеми, - сказала якось моя мудра бабуся.
Я дуже здивувалася її словам.
- Ти - вирішення чиєїсь проблеми, - повторила вона.
І пояснила:
- Дар, який дано тобі, можливо, не потрібен усім, але він, безумовно, просто необхідний комусь - твоя посмішка, твоя любов, твоя сила.

@notes_christian

ЧИ ІСНУЄ БОГ?
(Опис реальної події)

Одному богослову було поставлене завдання пояснити невіруючим дітям коротко і ясно існування Бога. Зрозуміло, що пророцтва та фізичне влаштування Всесвіту для дітей аргументом не будуть. Це дуже складно і не завжди зрозуміло навіть для дорослих. Знайшовши листи паперу та старі фломастери богослов роздав дітям та сказав аби вони намалювали дні творіння Богом Землі, або певну їх частину. Дітки з захватом почали виконувати завдання!

Одні намалювали небо та зорі. Інші намалювали дерева, фрукти, овочі, тварин, птахів та дитячою логікою змогли помістити ще рибку. Хтось намалював сильного Адама та Єву в весільній сукні, а хтось обмежився простим і красивим равликом.

Після завершення завдання богослов зібрав малюнки і почав запитувати:
— Хто намалював цей малюнок?
Автор одразу обізвався і гучно вигукнув: "Я!"
— А цей? А цей малюнок? А от цей? — продовжував запитувати богослов.
Всі дітки показували на свої малюнки. Після богослов сказав: "Ви ці малюнки не малювали! Вони з'явилися самі!". Після чого здійнявся дуже великий крик і докази протилежного. Діти не могли погодитися, що їхні праці не належать їм. Вони дуже гучно продовжували обурюватися.

Тоді богослов задав усім запитання:
— Як ви гадаєте, що складніше малюнок, чи планета?
Дітки твердо відповіли, що планета набагато складніше побудована ніж малюнок.
Тоді богослов продовжив:
— Чому ми з легкістю не віримо, що малюнки намалювалися самі по собі, а той факт, що планета, яка набагато більша та складніша за розмальований лист паперу, утворилася сама по собі ми сприймаємо за правду і всіляко в це віримо? Чи не логічно аби і в неї був Автор?

Дітки задумалися і запам'ятали цю історію надовго. Після цієї розмови вони почали вперше молитися до Бога! А Ви, друзі, як вважаєте, чи існує у нашої планети Автор? 😉🤗😁🤔😏

Ігор Чечін
@notes_christian