Channel: Der Kanal 🇺🇦 🇦🇹
Імператор проти католиків
Австрійський імператор Йосиф II з другої половина 18 століття був представником епохи освіченого абсолютизму, що означало бажання змінити застарілі порядки у державі. Однією з організацій, на яку були направлені його зусилля була тогочасна католицька церква. Тоді це була ніби держава в державі, на чолі якої стояв Папа Римський. Не дивлячись навіть на те, що католицька церква не одну сотню років була одним із союзників австрійської самодержавності. Все це було більш радикальним продовженням лінії його більш відомої попередниці і матері Марії-Терезії.
Йосиф раціонально подумав, що всі існуючі на території Австрії релігійні установи мають виконувати корисні соціальні функції, як то навчання дітей та молоді чи піклування про хворих і жебраків. А ті, хто цього не робить мають бути просто розпушені і закриті. Ну і ще непогано було б, коли священники стали б на службу державі у якості звичайних чиновників, які у тому числі мали б займатися вихованням молоді у правильному та корисному для державі розумінні.
В результаті реформи було закрито півтисячі монастирів та релігійних орденів, які не приносили ніякої користі. А ті, що лишилися, працювали на благо суспільства, займаючись соціально важливими питаннями. Ще була фактично обмежена влада головного католика – Папи Римського, який навіть приїздив до Відня аби вплинути на імператора, але безрезультатно.
Ще Йосиф своїми реформами сприяв свободі віросповідання у Австрії, дозволяючи відкрите сповідування і інших релігій (протестантизму, іудаїзму і православ’я), чим фактично зазіхнув на релігійну католицьку монополію у державі.
Ідеї, що церкви мають бути корисні та не знаходитися під зовнішнім впливом є актуальними і для сьогоднішньої України, через майже 250 років від того, як про це подумав австрійський імператор.
Австрійський імператор Йосиф II з другої половина 18 століття був представником епохи освіченого абсолютизму, що означало бажання змінити застарілі порядки у державі. Однією з організацій, на яку були направлені його зусилля була тогочасна католицька церква. Тоді це була ніби держава в державі, на чолі якої стояв Папа Римський. Не дивлячись навіть на те, що католицька церква не одну сотню років була одним із союзників австрійської самодержавності. Все це було більш радикальним продовженням лінії його більш відомої попередниці і матері Марії-Терезії.
Йосиф раціонально подумав, що всі існуючі на території Австрії релігійні установи мають виконувати корисні соціальні функції, як то навчання дітей та молоді чи піклування про хворих і жебраків. А ті, хто цього не робить мають бути просто розпушені і закриті. Ну і ще непогано було б, коли священники стали б на службу державі у якості звичайних чиновників, які у тому числі мали б займатися вихованням молоді у правильному та корисному для державі розумінні.
В результаті реформи було закрито півтисячі монастирів та релігійних орденів, які не приносили ніякої користі. А ті, що лишилися, працювали на благо суспільства, займаючись соціально важливими питаннями. Ще була фактично обмежена влада головного католика – Папи Римського, який навіть приїздив до Відня аби вплинути на імператора, але безрезультатно.
Ще Йосиф своїми реформами сприяв свободі віросповідання у Австрії, дозволяючи відкрите сповідування і інших релігій (протестантизму, іудаїзму і православ’я), чим фактично зазіхнув на релігійну католицьку монополію у державі.
Ідеї, що церкви мають бути корисні та не знаходитися під зовнішнім впливом є актуальними і для сьогоднішньої України, через майже 250 років від того, як про це подумав австрійський імператор.
Австрійський Новий рік: свині, вибухи і двіж
На початку мого австрійсько життя я святкував Новий рік в гостях у австрійців. Окрім того, що я вчив їх пити горілку з тостами і не змішуючи з соком чи пивом, мене здивувала одна річ. Господар презентував всім гостям невеличкі фігурки свиней. Я відкрита до всього нового людина, тому не образився, хоча подумав, що відмітити нашу поведінку можна було якось більш тактично.
І от ввечері 31 грудня я бігаю по місту щоб придбати рідним свиней та подарувати їх за святковою вечерею. У місті облаштували спеціальні палатки, які торгують всім арсеналом талісманів на удачу (Glücksbringer). Торговці просять по 1-3 євро за фігурки свиней, сажотрусів, конюшини, мухоморів, підков, сонечок та слонів. Кожен символ має пояснення, чому саме він і має зробити наступний рік кращим за попередній. Довелося вистояти чергу, товар важливий і потрібний тупо всім.
Схопивши жменю скляних рожевих свиней із чорними смішними опуклими очима я побіг далі. Вирішив не ризикувати і взяти класику, бо скандинавській міфології дикий кабан був священною твариною богів і з тих пір свиня символізує достаток, родючість і удачу. Зустріти сажотруса, які і досі працюють в Австрії, вважається удачею, бо ті своєю роботою захищають будинки від пожежі. Ще купив лотерейних квитків, аби кожен з гостей міг стати багатшим на гіпотетичні 10 тисяч євро.
Головне свято року в Австрії – Різдво. Тепле, світле, родинне, домашнє. Нам знадобилося 7 років щоб прийти до цього. Тож на Новий рік всі подарунки вже були роздані та отримані декілька днів тому назад. Сільвестер, а саме так тут називають канун Нового року це свято зовсім інше. Його запросто можна відмічати з друзями чи навіть у натовпі на площі міста.
В Австрії феєрверки і петарди майже під тотальною забороною. Але це не заважає перетворити міста і села у канун Нового року на полігон по випробуванню піротехніки. Головне, щоб було гучно і яскраво. Поліція ніби намагається щось робити, але їх замало, а тупих людей із арсеналом бабаху і запальничкою забагато.
Великі міста влаштовують розваги на центральних площах з музикою та іншими цікавими і безкоштовними івентами. У Відні це взагалі «Новорічний шлях» – декілька сцен у центральній частині міста, між якими можна гуляти, пити і їсти. В Зальцбурзі сцена лише одна, зате був дивовижно красивий салют над фортецею.
Колись на курсах німецької мови ще в Києві нам розповідали, що після того, як найбільший австрійський дзвін Пуммерін відіб’є своє опівночі на соборі святого Стефана, люди почнуть танцювати вальс прямо на площі перед собором. Тоді думав, що це дурня, як і те, що в Австрії говорять німецькою. Але потім я вирішив зустріти новий рік у центрі Відня і сам побачив це на власні очі. А ще зрозумів, що ніколи не буду повторювати цей досвід.
На початку мого австрійсько життя я святкував Новий рік в гостях у австрійців. Окрім того, що я вчив їх пити горілку з тостами і не змішуючи з соком чи пивом, мене здивувала одна річ. Господар презентував всім гостям невеличкі фігурки свиней. Я відкрита до всього нового людина, тому не образився, хоча подумав, що відмітити нашу поведінку можна було якось більш тактично.
І от ввечері 31 грудня я бігаю по місту щоб придбати рідним свиней та подарувати їх за святковою вечерею. У місті облаштували спеціальні палатки, які торгують всім арсеналом талісманів на удачу (Glücksbringer). Торговці просять по 1-3 євро за фігурки свиней, сажотрусів, конюшини, мухоморів, підков, сонечок та слонів. Кожен символ має пояснення, чому саме він і має зробити наступний рік кращим за попередній. Довелося вистояти чергу, товар важливий і потрібний тупо всім.
Схопивши жменю скляних рожевих свиней із чорними смішними опуклими очима я побіг далі. Вирішив не ризикувати і взяти класику, бо скандинавській міфології дикий кабан був священною твариною богів і з тих пір свиня символізує достаток, родючість і удачу. Зустріти сажотруса, які і досі працюють в Австрії, вважається удачею, бо ті своєю роботою захищають будинки від пожежі. Ще купив лотерейних квитків, аби кожен з гостей міг стати багатшим на гіпотетичні 10 тисяч євро.
Головне свято року в Австрії – Різдво. Тепле, світле, родинне, домашнє. Нам знадобилося 7 років щоб прийти до цього. Тож на Новий рік всі подарунки вже були роздані та отримані декілька днів тому назад. Сільвестер, а саме так тут називають канун Нового року це свято зовсім інше. Його запросто можна відмічати з друзями чи навіть у натовпі на площі міста.
В Австрії феєрверки і петарди майже під тотальною забороною. Але це не заважає перетворити міста і села у канун Нового року на полігон по випробуванню піротехніки. Головне, щоб було гучно і яскраво. Поліція ніби намагається щось робити, але їх замало, а тупих людей із арсеналом бабаху і запальничкою забагато.
Великі міста влаштовують розваги на центральних площах з музикою та іншими цікавими і безкоштовними івентами. У Відні це взагалі «Новорічний шлях» – декілька сцен у центральній частині міста, між якими можна гуляти, пити і їсти. В Зальцбурзі сцена лише одна, зате був дивовижно красивий салют над фортецею.
Колись на курсах німецької мови ще в Києві нам розповідали, що після того, як найбільший австрійський дзвін Пуммерін відіб’є своє опівночі на соборі святого Стефана, люди почнуть танцювати вальс прямо на площі перед собором. Тоді думав, що це дурня, як і те, що в Австрії говорять німецькою. Але потім я вирішив зустріти новий рік у центрі Відня і сам побачив це на власні очі. А ще зрозумів, що ніколи не буду повторювати цей досвід.
Людина Моцарт
Під час екскурсій я згадую про відомих австрійців. Когось туристи знають більше, про якісь персоналії майже нічого. Гітлера знають всі, але не всі знають, що він австрієць (про це іншим разом). Коли я розказую про імператора Франца Йосифа, то багато хто більше згадує його дружину – Сісі. Але про самого відомого австрійця – Моцарта, в якого сьогодні 267-й день народження, чули всі.
Коли я тільки починав вчитися на гіда, то майже нічого про нього не знав. Тобто я, звичайно, був в курсі про класичну музику і хлопця у червоному сюртуку та перуці. Але зовсім не розумів, хто саме стоїть за тим образом. А коли почав детально занурюватися у його історію, то стало ясно, що перед тим, як я почну розповідати про нього іншим, я маю сам зрозуміти, що він за людина взагалі така. І я почав читати: книги, дослідження, спогади, містифікації, листи.
Так я познайомився із людиною Моцартом, в якого була родина, побутові турботи, страхи, розчарування та мрії. За іконою класичної музики почала з’являтися жива людина, яка мені щиро цікава, і про яку я розповідаю не тільки як про генія і музичну величину, а і про людину, з якою в мене є щось спільне і якій я симпатизую.
Тепер, коли я зупиняюся біля будинку його народження у центрі Зальцбургу, я не розповідаю про його безкінечний геній (думаю ви і без мене здогадаєтесь), а кажу про його родину – батька, матір і сестру, які зіграли надзвичайно важливу роль у тому, ким він став. А біля будинку митця у Відні я згадую, чому саме він покинув рідне місто і переїхав до імперської столиці (все як зараз: розвиток, гроші, слава) і як багато і невпинно він працював, балансуючи між бажанням творити і необхідністю заробляти для своєї родини.
Маю зізнатися: я слухаю, поважаю, ціную та вивчаю його творчість, але не до кінця розумію. Працюю над собою у цьому напрямку і інколи навіть відвідую класичні концерти. Цей пост я пишу під його музику і згадую, як у дитинстві в мене була касета зі збіркою різної класики, серед якої був Турецький марш (ви точно чули), який насправді є лише частиною цілої сонати. Пам’ятаю, як тоді мене вразила ця музика. Можливо в той час я був більш відкритий до нового.
Навмисно не називав його тут по імені, бо тоді ще половина цього поста буде про те, чому він не тільки Вольфганг Амадей, а ще й Йоганн Хризостом Теофіл. Буде про що ще написати та розказати.
Під час екскурсій я згадую про відомих австрійців. Когось туристи знають більше, про якісь персоналії майже нічого. Гітлера знають всі, але не всі знають, що він австрієць (про це іншим разом). Коли я розказую про імператора Франца Йосифа, то багато хто більше згадує його дружину – Сісі. Але про самого відомого австрійця – Моцарта, в якого сьогодні 267-й день народження, чули всі.
Коли я тільки починав вчитися на гіда, то майже нічого про нього не знав. Тобто я, звичайно, був в курсі про класичну музику і хлопця у червоному сюртуку та перуці. Але зовсім не розумів, хто саме стоїть за тим образом. А коли почав детально занурюватися у його історію, то стало ясно, що перед тим, як я почну розповідати про нього іншим, я маю сам зрозуміти, що він за людина взагалі така. І я почав читати: книги, дослідження, спогади, містифікації, листи.
Так я познайомився із людиною Моцартом, в якого була родина, побутові турботи, страхи, розчарування та мрії. За іконою класичної музики почала з’являтися жива людина, яка мені щиро цікава, і про яку я розповідаю не тільки як про генія і музичну величину, а і про людину, з якою в мене є щось спільне і якій я симпатизую.
Тепер, коли я зупиняюся біля будинку його народження у центрі Зальцбургу, я не розповідаю про його безкінечний геній (думаю ви і без мене здогадаєтесь), а кажу про його родину – батька, матір і сестру, які зіграли надзвичайно важливу роль у тому, ким він став. А біля будинку митця у Відні я згадую, чому саме він покинув рідне місто і переїхав до імперської столиці (все як зараз: розвиток, гроші, слава) і як багато і невпинно він працював, балансуючи між бажанням творити і необхідністю заробляти для своєї родини.
Маю зізнатися: я слухаю, поважаю, ціную та вивчаю його творчість, але не до кінця розумію. Працюю над собою у цьому напрямку і інколи навіть відвідую класичні концерти. Цей пост я пишу під його музику і згадую, як у дитинстві в мене була касета зі збіркою різної класики, серед якої був Турецький марш (ви точно чули), який насправді є лише частиною цілої сонати. Пам’ятаю, як тоді мене вразила ця музика. Можливо в той час я був більш відкритий до нового.
Навмисно не називав його тут по імені, бо тоді ще половина цього поста буде про те, чому він не тільки Вольфганг Амадей, а ще й Йоганн Хризостом Теофіл. Буде про що ще написати та розказати.
Ідеальний австрійський гірськолижний курорт
Я давно катаюсь на різних австрійських гірськолижних курортах. Люблю пробувати нове, вивчати і порівнювати. І якби ви спитали мене декілька років тому назад про пораду щодо хорошого місця в Австрії, де можна покататися по снігу, я б почав давати вам різні варіанти, відповідно до вашого запиту і багатьох інших параметрів.
Але за ті три сезони, що я провів тут у Zell am See для мене стало очевидним, що це просто ідеальне і щиро рекомендоване мною багатьом місце у Австрії для зимового відпочинку. При тому, що це далеко не найбільший, не найвищий і не найзасніженіший курорт. Але якщо розглядати його як місце для комфортного, різноманітного та цікавого гірськолижного відпочинку, маємо все що треба.
Достатньо невеличкий і не високий курорт Schmitten у самому Цель ам Зе. Підйомник привезе вас прямо у центр міста. І там буде круто для новачків або, якщо хочете, просто покататися в кайф. Зрозуміла навігація, багато довгих та простих трас (але є і пара швидкісних та страшних чорних), красиві різноманітні пейзажі навколо та купа місць, де можна випити та поїсти. Я був досить скептично налаштований до подібних місць, але тепер катаюсь там найчастіше, хоча вибір навколо великий.
Якщо хочеться простору, висоти чи випало замало снігу, то на вас чекає льодовиковий курорт Kitzsteinhorn у місті Kaprun. Там вже на тисячу метрів більше, місцями інопланетні пейзажі, широчезні траси та зовсім інше катання. Не скажу, що він ідеальний, бо у льодовикових курортів є свої особливості, а там як плюси, так і мінуси. Але я люблю його, коли хочеться побувати високо в засніжених горах. Ще там можна піднятися на найвищу точку землі Зальцбург – оглядовий майданчик на 3029 метрах.
А якщо хочеться масштабу, то до ваших послуг третя за розміром зона катання в Австрії – Skicircus Saalbach. Курорт величезний і розтягнувся аж в Тіроль (катаєтеся собі з однієї федеральної землі до іншої). Там є челендж, коли ви можете спробувати проїхати величезний маршрут через весь курорт. Гори та пейзажі різні і за один день ви можете покататися де заманеться.
Якщо любите цифри, то загалом для вас відкрито більше 400 км трас. Це точно не найважливіший параметр при виборі курорту, але то дуже багато. І це тільки те, що доступно до півгодини їзди. А ще поруч у годині їзди є багато інших крутезних курортів: Hochkönig, Gastein, Wildkogel-Arena, Kitzbühel, SkiWelt, Snow Space Salzburg, Zillertal Arena та інші. Ідеальне місце, аби влаштувати гірськолижне сафарі.
Про активності у регіоні, на які у вас не факт, що буде час, я вже навіть не кажу. В нас тут величезна терма, красиві міста, цікаві музеї, водоспади, санки, різні природні місця, спортивні події, розваги для дітей і місця для тихо-сімейного і спортивно-активного відпочинку. Про бари і ресторани навіть не буду.
Я давно катаюсь на різних австрійських гірськолижних курортах. Люблю пробувати нове, вивчати і порівнювати. І якби ви спитали мене декілька років тому назад про пораду щодо хорошого місця в Австрії, де можна покататися по снігу, я б почав давати вам різні варіанти, відповідно до вашого запиту і багатьох інших параметрів.
Але за ті три сезони, що я провів тут у Zell am See для мене стало очевидним, що це просто ідеальне і щиро рекомендоване мною багатьом місце у Австрії для зимового відпочинку. При тому, що це далеко не найбільший, не найвищий і не найзасніженіший курорт. Але якщо розглядати його як місце для комфортного, різноманітного та цікавого гірськолижного відпочинку, маємо все що треба.
Достатньо невеличкий і не високий курорт Schmitten у самому Цель ам Зе. Підйомник привезе вас прямо у центр міста. І там буде круто для новачків або, якщо хочете, просто покататися в кайф. Зрозуміла навігація, багато довгих та простих трас (але є і пара швидкісних та страшних чорних), красиві різноманітні пейзажі навколо та купа місць, де можна випити та поїсти. Я був досить скептично налаштований до подібних місць, але тепер катаюсь там найчастіше, хоча вибір навколо великий.
Якщо хочеться простору, висоти чи випало замало снігу, то на вас чекає льодовиковий курорт Kitzsteinhorn у місті Kaprun. Там вже на тисячу метрів більше, місцями інопланетні пейзажі, широчезні траси та зовсім інше катання. Не скажу, що він ідеальний, бо у льодовикових курортів є свої особливості, а там як плюси, так і мінуси. Але я люблю його, коли хочеться побувати високо в засніжених горах. Ще там можна піднятися на найвищу точку землі Зальцбург – оглядовий майданчик на 3029 метрах.
А якщо хочеться масштабу, то до ваших послуг третя за розміром зона катання в Австрії – Skicircus Saalbach. Курорт величезний і розтягнувся аж в Тіроль (катаєтеся собі з однієї федеральної землі до іншої). Там є челендж, коли ви можете спробувати проїхати величезний маршрут через весь курорт. Гори та пейзажі різні і за один день ви можете покататися де заманеться.
Якщо любите цифри, то загалом для вас відкрито більше 400 км трас. Це точно не найважливіший параметр при виборі курорту, але то дуже багато. І це тільки те, що доступно до півгодини їзди. А ще поруч у годині їзди є багато інших крутезних курортів: Hochkönig, Gastein, Wildkogel-Arena, Kitzbühel, SkiWelt, Snow Space Salzburg, Zillertal Arena та інші. Ідеальне місце, аби влаштувати гірськолижне сафарі.
Про активності у регіоні, на які у вас не факт, що буде час, я вже навіть не кажу. В нас тут величезна терма, красиві міста, цікаві музеї, водоспади, санки, різні природні місця, спортивні події, розваги для дітей і місця для тихо-сімейного і спортивно-активного відпочинку. Про бари і ресторани навіть не буду.
Квиткова інновація від австрійської залізниці
Транспорт та логістика то не тільки частина моєї роботи, бо займаюся організацією туристичних турів і створюю маршрути для своїх клієнтів, а й тема, яка мені відверто цікава. Люблю розбиратися у маршрутах, квитках, різному транспорті, додатках та шляхах економії. В мене на сайті детальні статті про всі формати пересування Австрією і про те, як можна робити це ефективно та ощадливо.
Я ще й досі під враженням від Кліматичного квитка, якому вже більше року, аж тут найбільший австрійський перевізник ÖBB дивує і каже, що квитки на транспорт можна взагалі більше не купувати. Просто запускаєш нову функцію SimplyGo у фірмовому додатку і спокійно їдеш! Ні, не безкоштовно :)
Ви активуєте функцію перед посадкою, а кондуктору під час перевірки показуєте сгенерований QR-код. Під час руху потягу система розуміє, звідки ви стартували і куди доїхали, а потім сама обере для вас найвигідніший тариф і на наступний день вже знімає кошти за поїздку. Має працювати не тільки в потягах, а і в більшості міжміських автобусів, а також у міському транспорті по всій країні.
Це не буде найбюджетніше рішення, адже передивляючись різні варіанти квитків ви можете знайти економну пропозицію або цікаву комбінацію. Але це точно буде найпростіший і найшвидший шлях здійснити подорож потягом по Австрії чи проїхатися якимось містом.
Лишаються деякі технічні моменти. Наприклад, геолокація у смартфоні має працювати принаймні під час посадки і висадки. А якщо ви забули завершити поїздку і натиснути кнопку, то система має сама має розпізнати і прислати нагадування, що ви вже не їдете а йдете. В додаток треба додати банківську картку. Ну і головне питання: а раптом знімуть багато грошей? Теоретично, може бути, але попередню вартість поїздки буде видно у додатку після вибору пункту призначення.
Система не нова. Таке вже давно є у додатку FAIRTIQ для міського транспорту деяких німецьких міст. Але так, щоб працювало в масштабах міжміського перевезення всією країною не бачив.
Австрійська система транспорту може бути доволі непростою для пересічного пасажира. Особливо туриста чи того, хто має з нею справу не часто. Там різні тарифи, потяги, типи квитків, навіть перевізники на одних і тих самих рельсах. Частий сценарій: ввести у додаток, автомат чи касу на вокзалі точку А та Б, а потім придбати квиток і їхати. Ніби просто, але і це зайвий час/нерви. А тут вони просто викидають зайве і роблять життя пасажира комфортнішим.
Транспорт та логістика то не тільки частина моєї роботи, бо займаюся організацією туристичних турів і створюю маршрути для своїх клієнтів, а й тема, яка мені відверто цікава. Люблю розбиратися у маршрутах, квитках, різному транспорті, додатках та шляхах економії. В мене на сайті детальні статті про всі формати пересування Австрією і про те, як можна робити це ефективно та ощадливо.
Я ще й досі під враженням від Кліматичного квитка, якому вже більше року, аж тут найбільший австрійський перевізник ÖBB дивує і каже, що квитки на транспорт можна взагалі більше не купувати. Просто запускаєш нову функцію SimplyGo у фірмовому додатку і спокійно їдеш! Ні, не безкоштовно :)
Ви активуєте функцію перед посадкою, а кондуктору під час перевірки показуєте сгенерований QR-код. Під час руху потягу система розуміє, звідки ви стартували і куди доїхали, а потім сама обере для вас найвигідніший тариф і на наступний день вже знімає кошти за поїздку. Має працювати не тільки в потягах, а і в більшості міжміських автобусів, а також у міському транспорті по всій країні.
Це не буде найбюджетніше рішення, адже передивляючись різні варіанти квитків ви можете знайти економну пропозицію або цікаву комбінацію. Але це точно буде найпростіший і найшвидший шлях здійснити подорож потягом по Австрії чи проїхатися якимось містом.
Лишаються деякі технічні моменти. Наприклад, геолокація у смартфоні має працювати принаймні під час посадки і висадки. А якщо ви забули завершити поїздку і натиснути кнопку, то система має сама має розпізнати і прислати нагадування, що ви вже не їдете а йдете. В додаток треба додати банківську картку. Ну і головне питання: а раптом знімуть багато грошей? Теоретично, може бути, але попередню вартість поїздки буде видно у додатку після вибору пункту призначення.
Система не нова. Таке вже давно є у додатку FAIRTIQ для міського транспорту деяких німецьких міст. Але так, щоб працювало в масштабах міжміського перевезення всією країною не бачив.
Австрійська система транспорту може бути доволі непростою для пересічного пасажира. Особливо туриста чи того, хто має з нею справу не часто. Там різні тарифи, потяги, типи квитків, навіть перевізники на одних і тих самих рельсах. Частий сценарій: ввести у додаток, автомат чи касу на вокзалі точку А та Б, а потім придбати квиток і їхати. Ніби просто, але і це зайвий час/нерви. А тут вони просто викидають зайве і роблять життя пасажира комфортнішим.
Соляні міста, печери і фортеці
Запеклі бої із російськими загарбниками за місто Соледар у Донецькій області нагадують нам, що в України там добувають сіль вже майже 150 років. Під містом на глибині 300 метрів знаходяться величезні печери, які утворилися в результаті видобутку солі. Вони настільки великі, що там під землею грають у футбол, дають концерти класичної музики та запускають повітряні кулі!
Колись давно сіль була дуже важливим і дорогим ресурсом, бо місць її видобутку було небагато, процес був доволі складним та небезпечним, а цей незамінний мінерал був потрібен взагалі всім. Бо якщо ви торговець, мандрівник чи величезна армія, то в ті давні часи це був чи не єдиний спосіб зберегти продукти в дорозі. Саме тому держави, серед яких в ті часи була і Австрія, хотіли тримати такий цінний ресурсі під своїм повним контролем, вбиваючи за нього ворогів, якщо знадобиться.
Серед тих, хто займався транспортування і торгівлею сіллю були і українські чумаки. В якийсь момент це взагалі стало найпопулярніших промислом в Україні окрім землеробства, бо товар був важливий і дорогий. Поряд з незалежними перевізниками на 1-2 пари волів з возами почали навіть з’являтися цілі чумацькі корпорації. А от через особливість австрійського рельєфу сіль часто перевозили човнами по озерах і річках.
Ніколи не думав, що під час екскурсій буду розповідати стільки про сіль. Але коли ми їдемо у Зальцкаммергут чи Зальцбург, то без цієї теми розуміння історії таких місць буде не повним. Саме слово «зальц» в назвах міст, регіонів, фортець і річок – це «сіль» на німецькій мові. Але тепер, коли я починаю розповідати про сіль, то в цьому контексті згадую і Україну.
Часто буваємо із туристами у місті Гальштат, яке ви багато разів бачили в мене в соцмережах та спускаємося там у місцеву соляну печеру. І вона інша. Не така масштабна, як на батьківщині, але на декілька тисяч років старша і взагалі це перша в історії людства соляна шахта.
Там я у притаманній мені манері захопливо розповідаю про унікальність і історичність цієї соляної печери. І інколи туристи мені кажуть: Ох, Ярославе, то ви ще не бачили українські печери… Зазвичай я доволі ревностно ставлюся до порівнянь, але тут я відчуваю гордість. Жив який час на сході України у Луганській області, там поки так і не побував, але хочу зробити це після перемоги.
Запеклі бої із російськими загарбниками за місто Соледар у Донецькій області нагадують нам, що в України там добувають сіль вже майже 150 років. Під містом на глибині 300 метрів знаходяться величезні печери, які утворилися в результаті видобутку солі. Вони настільки великі, що там під землею грають у футбол, дають концерти класичної музики та запускають повітряні кулі!
Колись давно сіль була дуже важливим і дорогим ресурсом, бо місць її видобутку було небагато, процес був доволі складним та небезпечним, а цей незамінний мінерал був потрібен взагалі всім. Бо якщо ви торговець, мандрівник чи величезна армія, то в ті давні часи це був чи не єдиний спосіб зберегти продукти в дорозі. Саме тому держави, серед яких в ті часи була і Австрія, хотіли тримати такий цінний ресурсі під своїм повним контролем, вбиваючи за нього ворогів, якщо знадобиться.
Серед тих, хто займався транспортування і торгівлею сіллю були і українські чумаки. В якийсь момент це взагалі стало найпопулярніших промислом в Україні окрім землеробства, бо товар був важливий і дорогий. Поряд з незалежними перевізниками на 1-2 пари волів з возами почали навіть з’являтися цілі чумацькі корпорації. А от через особливість австрійського рельєфу сіль часто перевозили човнами по озерах і річках.
Ніколи не думав, що під час екскурсій буду розповідати стільки про сіль. Але коли ми їдемо у Зальцкаммергут чи Зальцбург, то без цієї теми розуміння історії таких місць буде не повним. Саме слово «зальц» в назвах міст, регіонів, фортець і річок – це «сіль» на німецькій мові. Але тепер, коли я починаю розповідати про сіль, то в цьому контексті згадую і Україну.
Часто буваємо із туристами у місті Гальштат, яке ви багато разів бачили в мене в соцмережах та спускаємося там у місцеву соляну печеру. І вона інша. Не така масштабна, як на батьківщині, але на декілька тисяч років старша і взагалі це перша в історії людства соляна шахта.
Там я у притаманній мені манері захопливо розповідаю про унікальність і історичність цієї соляної печери. І інколи туристи мені кажуть: Ох, Ярославе, то ви ще не бачили українські печери… Зазвичай я доволі ревностно ставлюся до порівнянь, але тут я відчуваю гордість. Жив який час на сході України у Луганській області, там поки так і не побував, але хочу зробити це після перемоги.
Той, що об’єднав Європу
Нещодавно Президент України Зеленський отримав у німецькому місті Аахен премію Карла Великого. Відзнаку вручають щорічно за вклад в об’єднання Європи. Премію він отримав не тільки від свого імені, а й від всього українського народу, якому вона також адресована. У минулому році, наприклад, її дали білоруськи опозиціонерам, а у 2018 французькому президенту Макрону.
І тут я згадав, що давно хотів розказати вам про цього великого європейського правителя (ні, сьогодні не про Володимира Олександровича). Цей король, імператор і «батько Європи» був темою мого першого публічного виступу та презентації під час навчання на курсах гіда у Відні. До того, як я обрав його своєю темою, я майже нічого про нього не знав. Але людина, що має в своєму титулі «великий» просто не може бути нецікавою. Обрав навмання і не помилився!
Якби подібну премію вручали 1200 років тому, то її би точно дали Карлу. Через 400 років після падіння Римської імперії він фактично зібрав під своїм контролем в одну імперію території центральної за західної Європи. Просто уявіть собі масштаб: Франція, Німеччина, країни Бенілюксу, Італія і Австрія. При цьому в умовах середньовіччя, відсутності комунікацій, нормальної логістики, ведення перманентних війн та придушення повстань підкореного населення він примудрився не тільки контролювати, а й розвивати свою імперію. Завдяки у тому числі тому, що він весь час подорожував своїми володіннями і особисто був присутній майже скрізь.
Між війнами Carolus Magnus встигав займатися доволі глибокими реформами. Створив ефективну систему управління імперією через місцевих представників, систематично збирав раду навколо себе, видавав і систематизував законодавство, займався розвитком загальнодоступної освіти та впровадив монетарну реформу, почавши випускати централізовану грошову одиницю. А ще реформував армію, зробивши її менш чисельною, але краще організованою та озброєною. Створив систему, коли серед 4 військовозобовʼязаних ті обирали одного, хто піде на фронт, а 3 інших мали його забезпечити та екіпірувати. І все це у 8-9 столітті.
Перед смертю правитель розділив державу на три частини між своїми синами, і, як велике утворення, вона фактично перестала існувати. Карл Великий похований у німецькому місті Аахен, що було столицею його держави.
Нещодавно Президент України Зеленський отримав у німецькому місті Аахен премію Карла Великого. Відзнаку вручають щорічно за вклад в об’єднання Європи. Премію він отримав не тільки від свого імені, а й від всього українського народу, якому вона також адресована. У минулому році, наприклад, її дали білоруськи опозиціонерам, а у 2018 французькому президенту Макрону.
І тут я згадав, що давно хотів розказати вам про цього великого європейського правителя (ні, сьогодні не про Володимира Олександровича). Цей король, імператор і «батько Європи» був темою мого першого публічного виступу та презентації під час навчання на курсах гіда у Відні. До того, як я обрав його своєю темою, я майже нічого про нього не знав. Але людина, що має в своєму титулі «великий» просто не може бути нецікавою. Обрав навмання і не помилився!
Якби подібну премію вручали 1200 років тому, то її би точно дали Карлу. Через 400 років після падіння Римської імперії він фактично зібрав під своїм контролем в одну імперію території центральної за західної Європи. Просто уявіть собі масштаб: Франція, Німеччина, країни Бенілюксу, Італія і Австрія. При цьому в умовах середньовіччя, відсутності комунікацій, нормальної логістики, ведення перманентних війн та придушення повстань підкореного населення він примудрився не тільки контролювати, а й розвивати свою імперію. Завдяки у тому числі тому, що він весь час подорожував своїми володіннями і особисто був присутній майже скрізь.
Між війнами Carolus Magnus встигав займатися доволі глибокими реформами. Створив ефективну систему управління імперією через місцевих представників, систематично збирав раду навколо себе, видавав і систематизував законодавство, займався розвитком загальнодоступної освіти та впровадив монетарну реформу, почавши випускати централізовану грошову одиницю. А ще реформував армію, зробивши її менш чисельною, але краще організованою та озброєною. Створив систему, коли серед 4 військовозобовʼязаних ті обирали одного, хто піде на фронт, а 3 інших мали його забезпечити та екіпірувати. І все це у 8-9 столітті.
Перед смертю правитель розділив державу на три частини між своїми синами, і, як велике утворення, вона фактично перестала існувати. Карл Великий похований у німецькому місті Аахен, що було столицею його держави.
Чорні пломби, які назавжди зіпсують вашу посмішку або як працює австрійська стоматологія
Стоматологія - складний і не найочевидніший момент в австрійській медичній системі. Найголовніша відмінність - далеко не все покривається страховою, на відміну від решти лікування. Не все завжди очевидно, і про багато речей потрібно запитувати додатково: які умови, скільки коштує тощо.
Що зазвичай покривається страховою: саме лікування (робота лікаря), хірургічні втручання (наприклад, видалення), рентген, супутні витратні матеріали та базові пломби (гарантія на них лише 2 роки).
Що не покривається: чищення (виняток: для дітей з 10 до 18 років раз на рік це буде безоплатно, а в разі наявності брекетів - 2 рази на рік), естетична стоматологія, знеболення (саме під час лікування; в разі хірургічного втручання покривається), якісніші пломби (інші матеріали, на які гарантія у кілька разів більша, ніж на базові), імплантати, більша частина послуг ортодонта. При цьому такі витрати можуть бути покриті частково або навіть повністю, але це все індивідуально, залежить від конкретного випадку, стану здоров'я, статусу пацієнта та інших чинників.
Чорні пломби з амальгами - страх і жах пацієнта. Люди готові заплатити будь-які гроші, тільки б їм не поставили щось подібне у лікаря, назавжди зіпсувавши посмішку. Такі пломби покриваються і повністю оплачуються страховкою як базові. За правилами встановлювати такі пломби можна тільки на невидимій для сторонніх частині ротової порожнини (тобто посмішку вам таки не зіпсують). А якщо хочеш білі й красиві, то плати сам, а потім страхова відшкодує тобі 80% вартості. З особистого досвіду і не знаю, наскільки це загальноприйнято: стоматолог у моєму селі ставить білі пломби за страховкою і каже, що у лікарів завжди є можливість відмовитися від чорних і робити білі на тих самих умовах, але їм іноді ліньки або вони просто не знають про це.
Стоматологія в Австрії задоволення доволі дороге, тому часто дешевше і простіше зробити зуби на батьківщині (навіть з урахуванням витрат на дорогу) або в прикордонних містах Угорщини (Шопрон, наприклад). Іншим рішенням може бути купівля додаткової приватної зубної страховки (Zahnzusatzversicherung).
Усе це актуально для лікарів, які працюють за страховкою. Ви можете користуватися послугами приватних лікарів, але при цьому страхова може покрити тільки до 80% вартості лікування.
Стоматологія - складний і не найочевидніший момент в австрійській медичній системі. Найголовніша відмінність - далеко не все покривається страховою, на відміну від решти лікування. Не все завжди очевидно, і про багато речей потрібно запитувати додатково: які умови, скільки коштує тощо.
Що зазвичай покривається страховою: саме лікування (робота лікаря), хірургічні втручання (наприклад, видалення), рентген, супутні витратні матеріали та базові пломби (гарантія на них лише 2 роки).
Що не покривається: чищення (виняток: для дітей з 10 до 18 років раз на рік це буде безоплатно, а в разі наявності брекетів - 2 рази на рік), естетична стоматологія, знеболення (саме під час лікування; в разі хірургічного втручання покривається), якісніші пломби (інші матеріали, на які гарантія у кілька разів більша, ніж на базові), імплантати, більша частина послуг ортодонта. При цьому такі витрати можуть бути покриті частково або навіть повністю, але це все індивідуально, залежить від конкретного випадку, стану здоров'я, статусу пацієнта та інших чинників.
Чорні пломби з амальгами - страх і жах пацієнта. Люди готові заплатити будь-які гроші, тільки б їм не поставили щось подібне у лікаря, назавжди зіпсувавши посмішку. Такі пломби покриваються і повністю оплачуються страховкою як базові. За правилами встановлювати такі пломби можна тільки на невидимій для сторонніх частині ротової порожнини (тобто посмішку вам таки не зіпсують). А якщо хочеш білі й красиві, то плати сам, а потім страхова відшкодує тобі 80% вартості. З особистого досвіду і не знаю, наскільки це загальноприйнято: стоматолог у моєму селі ставить білі пломби за страховкою і каже, що у лікарів завжди є можливість відмовитися від чорних і робити білі на тих самих умовах, але їм іноді ліньки або вони просто не знають про це.
Стоматологія в Австрії задоволення доволі дороге, тому часто дешевше і простіше зробити зуби на батьківщині (навіть з урахуванням витрат на дорогу) або в прикордонних містах Угорщини (Шопрон, наприклад). Іншим рішенням може бути купівля додаткової приватної зубної страховки (Zahnzusatzversicherung).
Усе це актуально для лікарів, які працюють за страховкою. Ви можете користуватися послугами приватних лікарів, але при цьому страхова може покрити тільки до 80% вартості лікування.
Австрійська політика: сором, популізм та граблі
Нещодавно в австрійській політиці стався черговий скандал, але насправді то сором і фейспалм. Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ) – одна з провідних політичних сил країни влаштувала внутрішньопартійниі вибори, аби обрати нового голову партії. В фіналі зійшлися два сильних кандидати, серед делегатів у фінальному турі виборів мали обрати одного з них. Лічильна комісія порахувала голоси, опублікувала результати, а журналісти знайшли там помилку – загублений голос. Через це відбувся перерахунок голосів, а голова лічильної комісії заявила про жахливу помилку в екселі і насправді переможець тепер інший кандидат.
Так, у 2023 році одна з трьох головних політичних сил Австрії не змогла нормально порахувати 600 голосів… Той, що спочатку виграв, а потім програв (Доскоціл, голова федеральної землі Бургенланд) поздоровив іншого, який спочатку програв, а потім виграв (Баблер, бургомістр громади Трайскірхен у Нижній Австрії). А ще додав, що його політична сила дісталася дна. Колишня голова партії Ренді-Вагнер та помилково обраний Доскоціл йдуть з політики і їх можна зрозуміти.
А що з іншими двома силами? Ну, правляча консервативна Австрійська народна партія (ÖVP) постійно потрапляє у корупційні скандали, міняє федеральних канцлерів, не дуже справляється з наслідками нещодавньої хвороби та війни, що не додає стабільності і впевненості у завтрашньому дні.
А третя політична сила – право-популістська Австрійська партія свободи (FPÖ), що стає все популярнішою і бере все більше влади у всій Австрії взагалі типові популісти. Вони найбільш лояльні до росії, співпрацюють з її політичними силами і виступали проти мір щодо нещодавньої хвороби. Але люди голосують, бо бачать, що тільки вони обіцяють радикальне покращення життя, що стало дорожчим і складнішим останні декілька років.
Лишається ще Партія зелених (GRÜNE) та Нова Австрія (NEOS), які теж представлені у владі, але постійно набирають не багато голосів. Хоча, це не заважає зеленим бути у національній правлячій коаліції.
Про те, що у окремих регіонах країни владу беруть місцеві комуністи мені навіть вже писати не хочеться. Спочатку місто Грац, а тепер от моя і моя рідна земля Зальцбург. Люди, що ніколи не жили при комунізмі, але мають безліч прикладів буквально сусідніх країн, свідомо у демократичній країні голосують за ось це…
В мене українське громадянство і голосувати на виборах я не можу. Тому мої роздуми чисто з теоретичної площини. Але, якби завтра мені дали паспорт і треба було віддати голос, я би опинився у складному становищі, бо не хочу віддавати свій голос жодній з цих трьох. Хоча, в мене в запасі все ще є Австрійська партія пива, яка згідно опитувань може щось навіть отримати на національних виборах.
Нещодавно в австрійській політиці стався черговий скандал, але насправді то сором і фейспалм. Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ) – одна з провідних політичних сил країни влаштувала внутрішньопартійниі вибори, аби обрати нового голову партії. В фіналі зійшлися два сильних кандидати, серед делегатів у фінальному турі виборів мали обрати одного з них. Лічильна комісія порахувала голоси, опублікувала результати, а журналісти знайшли там помилку – загублений голос. Через це відбувся перерахунок голосів, а голова лічильної комісії заявила про жахливу помилку в екселі і насправді переможець тепер інший кандидат.
Так, у 2023 році одна з трьох головних політичних сил Австрії не змогла нормально порахувати 600 голосів… Той, що спочатку виграв, а потім програв (Доскоціл, голова федеральної землі Бургенланд) поздоровив іншого, який спочатку програв, а потім виграв (Баблер, бургомістр громади Трайскірхен у Нижній Австрії). А ще додав, що його політична сила дісталася дна. Колишня голова партії Ренді-Вагнер та помилково обраний Доскоціл йдуть з політики і їх можна зрозуміти.
А що з іншими двома силами? Ну, правляча консервативна Австрійська народна партія (ÖVP) постійно потрапляє у корупційні скандали, міняє федеральних канцлерів, не дуже справляється з наслідками нещодавньої хвороби та війни, що не додає стабільності і впевненості у завтрашньому дні.
А третя політична сила – право-популістська Австрійська партія свободи (FPÖ), що стає все популярнішою і бере все більше влади у всій Австрії взагалі типові популісти. Вони найбільш лояльні до росії, співпрацюють з її політичними силами і виступали проти мір щодо нещодавньої хвороби. Але люди голосують, бо бачать, що тільки вони обіцяють радикальне покращення життя, що стало дорожчим і складнішим останні декілька років.
Лишається ще Партія зелених (GRÜNE) та Нова Австрія (NEOS), які теж представлені у владі, але постійно набирають не багато голосів. Хоча, це не заважає зеленим бути у національній правлячій коаліції.
Про те, що у окремих регіонах країни владу беруть місцеві комуністи мені навіть вже писати не хочеться. Спочатку місто Грац, а тепер от моя і моя рідна земля Зальцбург. Люди, що ніколи не жили при комунізмі, але мають безліч прикладів буквально сусідніх країн, свідомо у демократичній країні голосують за ось це…
В мене українське громадянство і голосувати на виборах я не можу. Тому мої роздуми чисто з теоретичної площини. Але, якби завтра мені дали паспорт і треба було віддати голос, я би опинився у складному становищі, бо не хочу віддавати свій голос жодній з цих трьох. Хоча, в мене в запасі все ще є Австрійська партія пива, яка згідно опитувань може щось навіть отримати на національних виборах.
Австрія повертає нацистські скарби
Після аншлюсу Австрії фашистською Німеччиною у 1938 році новий режим почав спочатку притискати, а потім і просто знищувати тутешнє єврейське населення. Місцеве єврейство володіло різними статками, серед яких були палаци та картини, а значить взяти з них було що. Нацисти були ще тими колекціонерами, тому збирали взагалі все, що має цінність. Так єврейські родини були змушені продати за безцінь або під страхом смерті взагалі віддати безкоштовно наявні в них об’єкти живопису.
Після Другої світової і відновлення незалежності Австрією все місцеве майно награбоване нацистами перейшло у власність вже демократичної європейської країни. А через деякий час постало питання: що робити з цим далі? З одного боку у музеях країни опинилися унікальні картини, а з іншого – отримані вони були фактично незаконним і аморальним шляхом.
Аби вирішити це складне питання аж у 1998 році був підписаний міжнародний документ, згідно якого країни що до нього приєдналися (серед них була Австрія та Німеччина) зобов’язуються почати процес повернення творів мистецтва їх оригінальним власникам. В Австрії був прийнятий спеціальний закон, створена державна комісія і почався процес реституції (з латини: поновлення порушених прав та відновлення їх до попереднього стану).
Але одне діло вирішити щось робити, а інше – реалізувати це на практиці. Спочатку треба знайти нащадків колишніх власників, що не завжди можливо, адже нацисти винищували цілі родини. Потім зробити запит і дізнатися, яким чином той чи інший об’єкт мистецтва потрапив до австрійського музею. А далі починаються неспішні юридичні процедури, адже віддавати своє великого бажання Австрія не має, хоч і моральний аспект непростий.
Найвідоміша подібна історія сталася у 2005 році, коли після судового процесу «Марія Альтман проти Австрійської республіки» та отримала назад 5 картин найвідомішого австрійського художника модерніста Ґустава Клімта (це він намалював «Поцілунок») вартістю 300 мільйонів доларів. Найвідоміший експонат з них – це портрет Аделі Блох-Бауер, або просто «Золота Адель». Австрія отримала пріоритетне право викупу картин назад, але відмовилася і картині поїхали до США. Про це у Голівуді у 2015 році зняли хороший фільм «Жінка в золотому» з Гелен Міррен та Раяном Рейнольдсом.
Але не варто думати, що Австрія повертає картини взагалі кожному. Дурних, як то кажуть, немає. Та й мова про безцінні з точки зору мистецтва твори та сотні мільйонів євро. Деякі претенденти так і не отримали потрібної інформації і роками судяться з владою через це. А декому було відмовлено через недостатність підстав.
Багато залежить від того, в чиїх руках фактично картини. Віденський музей Бельведер є державним і після відповідних процедур повертає картини, а от Музей Леопольда є приватною установою, процес реституції не підтримує і не віддав назад ще жодного твору.
Бетховенський фриз Клімта, що намальований прямо на стінах Віденського сецесіону після війни був повернутий власнику, але той не змігши вивезти його з країни продав його Австрії за 750 тисяч доларів, що тепер колишній власник вважає несправедливою ціною і хоче його назад. Австрія каже, що все законно і нічого повертати не збирається.
Траплялися і фейли, коли рішення було прийнято занадто поспішно і повернули цінну картину, яку взагалі не мали нікому віддавати і вона не підпадала під реституцію. Деякі картини Густава Клімта з зображенням природи інколи схожі і зрозуміти, чи то просто «Яблуня», чи «Троянди під деревами», або навіть «Кущі троянд під деревами» буває непросто, бо візуально там дуже схожі дерева і квіти навколо.
Тож встигніть подивитись безцінні витвори мистецтва буквально в декількох кроках від вас у австрійських музеях, поки вони ще тут і їх нікому не віддали.
Після аншлюсу Австрії фашистською Німеччиною у 1938 році новий режим почав спочатку притискати, а потім і просто знищувати тутешнє єврейське населення. Місцеве єврейство володіло різними статками, серед яких були палаци та картини, а значить взяти з них було що. Нацисти були ще тими колекціонерами, тому збирали взагалі все, що має цінність. Так єврейські родини були змушені продати за безцінь або під страхом смерті взагалі віддати безкоштовно наявні в них об’єкти живопису.
Після Другої світової і відновлення незалежності Австрією все місцеве майно награбоване нацистами перейшло у власність вже демократичної європейської країни. А через деякий час постало питання: що робити з цим далі? З одного боку у музеях країни опинилися унікальні картини, а з іншого – отримані вони були фактично незаконним і аморальним шляхом.
Аби вирішити це складне питання аж у 1998 році був підписаний міжнародний документ, згідно якого країни що до нього приєдналися (серед них була Австрія та Німеччина) зобов’язуються почати процес повернення творів мистецтва їх оригінальним власникам. В Австрії був прийнятий спеціальний закон, створена державна комісія і почався процес реституції (з латини: поновлення порушених прав та відновлення їх до попереднього стану).
Але одне діло вирішити щось робити, а інше – реалізувати це на практиці. Спочатку треба знайти нащадків колишніх власників, що не завжди можливо, адже нацисти винищували цілі родини. Потім зробити запит і дізнатися, яким чином той чи інший об’єкт мистецтва потрапив до австрійського музею. А далі починаються неспішні юридичні процедури, адже віддавати своє великого бажання Австрія не має, хоч і моральний аспект непростий.
Найвідоміша подібна історія сталася у 2005 році, коли після судового процесу «Марія Альтман проти Австрійської республіки» та отримала назад 5 картин найвідомішого австрійського художника модерніста Ґустава Клімта (це він намалював «Поцілунок») вартістю 300 мільйонів доларів. Найвідоміший експонат з них – це портрет Аделі Блох-Бауер, або просто «Золота Адель». Австрія отримала пріоритетне право викупу картин назад, але відмовилася і картині поїхали до США. Про це у Голівуді у 2015 році зняли хороший фільм «Жінка в золотому» з Гелен Міррен та Раяном Рейнольдсом.
Але не варто думати, що Австрія повертає картини взагалі кожному. Дурних, як то кажуть, немає. Та й мова про безцінні з точки зору мистецтва твори та сотні мільйонів євро. Деякі претенденти так і не отримали потрібної інформації і роками судяться з владою через це. А декому було відмовлено через недостатність підстав.
Багато залежить від того, в чиїх руках фактично картини. Віденський музей Бельведер є державним і після відповідних процедур повертає картини, а от Музей Леопольда є приватною установою, процес реституції не підтримує і не віддав назад ще жодного твору.
Бетховенський фриз Клімта, що намальований прямо на стінах Віденського сецесіону після війни був повернутий власнику, але той не змігши вивезти його з країни продав його Австрії за 750 тисяч доларів, що тепер колишній власник вважає несправедливою ціною і хоче його назад. Австрія каже, що все законно і нічого повертати не збирається.
Траплялися і фейли, коли рішення було прийнято занадто поспішно і повернули цінну картину, яку взагалі не мали нікому віддавати і вона не підпадала під реституцію. Деякі картини Густава Клімта з зображенням природи інколи схожі і зрозуміти, чи то просто «Яблуня», чи «Троянди під деревами», або навіть «Кущі троянд під деревами» буває непросто, бо візуально там дуже схожі дерева і квіти навколо.
Тож встигніть подивитись безцінні витвори мистецтва буквально в декількох кроках від вас у австрійських музеях, поки вони ще тут і їх нікому не віддали.
Австрійські зарплати
В Австрії відносно високий рівень життя, великі податки та інші відрахування, життя достатньо дороге і постійно дорожчає. То ж давайте подивимося, на яку зарплатню можна розраховувати тут найманому працівнику. Для цього в нас є звіт Рахункової палати в Австрії, яка зібрала цифри і статистику.
Середні зарплати по Австрії за підсумками 2022 року (брутто – до вирахування податків / нетто – орієнтовно на руки після податків та відрахувань):
👷 Робітники = 1.660 € / 1.360 €
👩💼 Кваліфіковані та офісні працівники = 2.560 € / 1.890 €
👮 Державні службовці = 4.385 € / 2.805 €
📊 Загалом по країні = 2.245 € / 1.680 €
Якщо в вас є якась корисна освіта (не вища, а щось прикладне чи технічне), то можна розраховувати на стартову зарплатню брутто від 2.000 €. А от зарплати працівників з вищою освітою стартують вже від 3.000 €, а в деяких професіях/позиціях (медицина, фармакологія, юриспруденція, IT) навіть від 4.000 €. Середня зарплата менеджера складає 5000 €, що в 3 рази більше, ніж у звичайного робітника.
Середні зарплати брутто по деяких професіях за даними об’яв про вакансії в інтернеті:
Касир = 1.540 €
Покоївка = 1.630 €
Перукар = 1.680 €
Таксист = 1.690 €
Продавець = 1.720 €
Секретар = 1.820 €
Повар = 1.820 €
Офіціант = 1.899 €
Кондитер = 1.935 €
Фотограф = 1.943 €
Масажист = 1.960 €
Рядовий армії = 2.190 €
Столяр = 2.194 €
Логіст = 2.260 €
Медсестра = 2.290 €
Водій вантажівки = 2.325 €
Косметолог = 2.330 €
Каменяр = 2.434 €
Вебдизайнер = 2.520 €
Бухгалтер = 2.591 €
Лейтенант армії = 2.790 €
Психолог = 2.930 €
Архітектор = 3.220 €
Розробник софту = 3.480 €
Інженер = 3.490 €
Вчитель = 3.520 €
Вищий офіцер армії = 3.675 €
Менеджер проектів = 3.800 €
Аптекар = 3.825 €
Юрист = 3.850 €
Журналіст = 3.915 €
Поліцейський = 4.250 €
Менеджер з продажів = 4.500 €
Менеджер в компанії = 5.000 €
Лікар = 5.680 €
Суддя = 6.310 €
Пілот = 6.560
Стоматолог = 7.010 €
Депутат парламенту = 9.870 €
Канцлер (прем’єр міністр) = 23.840 €
Президент Австрії = 26.700 €
Найбільші середні зарплати на заході Австрії у землі Форарльберг, а найменші – у Відні та Нижній Австрії. Жінки заробляють на 1/3 менше від чоловіків і лише на держслужбі вони майже ідентичні. 67% чоловіків працюють повний день, в той час як у жінок це 33%.
В Австрії відносно високий рівень життя, великі податки та інші відрахування, життя достатньо дороге і постійно дорожчає. То ж давайте подивимося, на яку зарплатню можна розраховувати тут найманому працівнику. Для цього в нас є звіт Рахункової палати в Австрії, яка зібрала цифри і статистику.
Середні зарплати по Австрії за підсумками 2022 року (брутто – до вирахування податків / нетто – орієнтовно на руки після податків та відрахувань):
👷 Робітники = 1.660 € / 1.360 €
👩💼 Кваліфіковані та офісні працівники = 2.560 € / 1.890 €
👮 Державні службовці = 4.385 € / 2.805 €
📊 Загалом по країні = 2.245 € / 1.680 €
Якщо в вас є якась корисна освіта (не вища, а щось прикладне чи технічне), то можна розраховувати на стартову зарплатню брутто від 2.000 €. А от зарплати працівників з вищою освітою стартують вже від 3.000 €, а в деяких професіях/позиціях (медицина, фармакологія, юриспруденція, IT) навіть від 4.000 €. Середня зарплата менеджера складає 5000 €, що в 3 рази більше, ніж у звичайного робітника.
Середні зарплати брутто по деяких професіях за даними об’яв про вакансії в інтернеті:
Касир = 1.540 €
Покоївка = 1.630 €
Перукар = 1.680 €
Таксист = 1.690 €
Продавець = 1.720 €
Секретар = 1.820 €
Повар = 1.820 €
Офіціант = 1.899 €
Кондитер = 1.935 €
Фотограф = 1.943 €
Масажист = 1.960 €
Рядовий армії = 2.190 €
Столяр = 2.194 €
Логіст = 2.260 €
Медсестра = 2.290 €
Водій вантажівки = 2.325 €
Косметолог = 2.330 €
Каменяр = 2.434 €
Вебдизайнер = 2.520 €
Бухгалтер = 2.591 €
Лейтенант армії = 2.790 €
Психолог = 2.930 €
Архітектор = 3.220 €
Розробник софту = 3.480 €
Інженер = 3.490 €
Вчитель = 3.520 €
Вищий офіцер армії = 3.675 €
Менеджер проектів = 3.800 €
Аптекар = 3.825 €
Юрист = 3.850 €
Журналіст = 3.915 €
Поліцейський = 4.250 €
Менеджер з продажів = 4.500 €
Менеджер в компанії = 5.000 €
Лікар = 5.680 €
Суддя = 6.310 €
Пілот = 6.560
Стоматолог = 7.010 €
Депутат парламенту = 9.870 €
Канцлер (прем’єр міністр) = 23.840 €
Президент Австрії = 26.700 €
Найбільші середні зарплати на заході Австрії у землі Форарльберг, а найменші – у Відні та Нижній Австрії. Жінки заробляють на 1/3 менше від чоловіків і лише на держслужбі вони майже ідентичні. 67% чоловіків працюють повний день, в той час як у жінок це 33%.
15 ідей літнього відпочинку в Австрійських Альпах
Є такий стереотип, що Австрія – то зимовий відпочинок, коли сніг, траси для катання і гарячий глінтвейн. Чисто статистично так, адже трохи більше туристів тут все ж таки взимку. Але по-перше, Австрія – то майже цілорічний відпочинок, а так званий «не сезон» це лише паузи по 1,5-2 місці між зимовим та літнім сезонами та й ті потрібні, аби власники туристичних бізнесів могли сгоняти у відпустку. А по-друге, літній відпочинок у Австрії то сильно різноманітніше і навіть цікавіше, ніж взимку. Максимально широкий спектр активностей доступний з середини червня по кінець вересня.
Я буду писати про свій домашній і безмежно любимий регіон Zell am See, який по факту – Діснейленд для туриста у будь-який момент часу і одне з найкращих місць в Альпах для всіх і кожного. Все, що я описав нижче можна зробити на цьому одному курорті. Але звичайно більшість з цього доступна і в інших альпійських регіонах.
Що можна робити влітку в Альпах?
🥾 Хайкінг або гірські походи. Піднімаєтеся вверх на підйомнику і гуляєте там по вершинах. Або йдете з самого низу до верху і назад. Чи плануєте похід на декілька днів та робите ночівлі у гірських притулках. Є маршрути на будь-який смак та рівень підготовки, тобто не обов’язково бути спортсменом профі.
⛰ Гірські вершини, оглядові майданчики та панорамні дороги. Піднімайтеся на безпечних швидкісних канатних дорогах на оглядові майданчики та гірські вершини. Або проїдьтеся високо в горах на власному авто. Все це, аби роздивлятися гори та навколишню красу з висоти.
🏞 Гуляти природними парками, тематичними стежками, містами, каньйонами та узбережжями. Або спуститися в природні печери чи старі шахти. Чи навіть пройтися вздовж величних водоспадів.
🏊 Купання в озерах, аквапарках та інші розваги на воді, типу сапів, каяків, електричних чи веслових човнів, водних лиж чи велосипедів, великих прогулянкових човнів. Так, вода не найтепліша в світі, але ж то все високо в горах та й більшу частину літа купатися можна, бо перші пару метрів прогріваються так, щоб не кричати від шоку.
🚵 Катання на різному по гірських схилах. Те, де взимку сніг підходить влітку для іншого транспорту. Велосипеди, байки, карти, гірки, літні сані.
🐰 Відвідувати контактні парки з тваринами або невеличкі ферми.
🪂 Екстремальні розваги, типу параглайдингу (політ з парашутом з вершини), рафтингу чи скелелазіння.
🏛 Культурний відпочинок із відвіданням музеїв, старих замків та навіть галерей.
🎆 Колоритні локальні події: фестивалі, свята та ярмарки.
🛁 СПА та масажи для спокійного відпочинку та оздоровлення.
🥩 Круті ресторани, де вам подадуть не тільки шніцель (хоча якщо замовите, його приготують як треба), а й сучасну європейську кухню, традиційні альпійські страви чи свіжу дичину.
🍸 Вечірні розваги, де ви можете вештатися по приємних барах чи навіть зайти на дискотеку.
🛒 Шопінг, де можна придбати все необхідне для відпочинку, сувеніри та різноманітні локальні продукти та смаколики. А ще відвідати блошині ринки із різними унікальними предметами.
🚁 Лакшері відпочинок, де можна прямо в аеропорті в вміст сісти на вертоліт, невеличкий літак чи повітряну кулю та подивитися на Альпи зверху. Або пограти в гольф на величезних зелених полях.
🧊 А якщо захотілося снігу то можна піднятися на льодовик, де він є цілий рік.
Є такий стереотип, що Австрія – то зимовий відпочинок, коли сніг, траси для катання і гарячий глінтвейн. Чисто статистично так, адже трохи більше туристів тут все ж таки взимку. Але по-перше, Австрія – то майже цілорічний відпочинок, а так званий «не сезон» це лише паузи по 1,5-2 місці між зимовим та літнім сезонами та й ті потрібні, аби власники туристичних бізнесів могли сгоняти у відпустку. А по-друге, літній відпочинок у Австрії то сильно різноманітніше і навіть цікавіше, ніж взимку. Максимально широкий спектр активностей доступний з середини червня по кінець вересня.
Я буду писати про свій домашній і безмежно любимий регіон Zell am See, який по факту – Діснейленд для туриста у будь-який момент часу і одне з найкращих місць в Альпах для всіх і кожного. Все, що я описав нижче можна зробити на цьому одному курорті. Але звичайно більшість з цього доступна і в інших альпійських регіонах.
Що можна робити влітку в Альпах?
🥾 Хайкінг або гірські походи. Піднімаєтеся вверх на підйомнику і гуляєте там по вершинах. Або йдете з самого низу до верху і назад. Чи плануєте похід на декілька днів та робите ночівлі у гірських притулках. Є маршрути на будь-який смак та рівень підготовки, тобто не обов’язково бути спортсменом профі.
⛰ Гірські вершини, оглядові майданчики та панорамні дороги. Піднімайтеся на безпечних швидкісних канатних дорогах на оглядові майданчики та гірські вершини. Або проїдьтеся високо в горах на власному авто. Все це, аби роздивлятися гори та навколишню красу з висоти.
🏞 Гуляти природними парками, тематичними стежками, містами, каньйонами та узбережжями. Або спуститися в природні печери чи старі шахти. Чи навіть пройтися вздовж величних водоспадів.
🏊 Купання в озерах, аквапарках та інші розваги на воді, типу сапів, каяків, електричних чи веслових човнів, водних лиж чи велосипедів, великих прогулянкових човнів. Так, вода не найтепліша в світі, але ж то все високо в горах та й більшу частину літа купатися можна, бо перші пару метрів прогріваються так, щоб не кричати від шоку.
🚵 Катання на різному по гірських схилах. Те, де взимку сніг підходить влітку для іншого транспорту. Велосипеди, байки, карти, гірки, літні сані.
🐰 Відвідувати контактні парки з тваринами або невеличкі ферми.
🪂 Екстремальні розваги, типу параглайдингу (політ з парашутом з вершини), рафтингу чи скелелазіння.
🏛 Культурний відпочинок із відвіданням музеїв, старих замків та навіть галерей.
🎆 Колоритні локальні події: фестивалі, свята та ярмарки.
🛁 СПА та масажи для спокійного відпочинку та оздоровлення.
🥩 Круті ресторани, де вам подадуть не тільки шніцель (хоча якщо замовите, його приготують як треба), а й сучасну європейську кухню, традиційні альпійські страви чи свіжу дичину.
🍸 Вечірні розваги, де ви можете вештатися по приємних барах чи навіть зайти на дискотеку.
🛒 Шопінг, де можна придбати все необхідне для відпочинку, сувеніри та різноманітні локальні продукти та смаколики. А ще відвідати блошині ринки із різними унікальними предметами.
🚁 Лакшері відпочинок, де можна прямо в аеропорті в вміст сісти на вертоліт, невеличкий літак чи повітряну кулю та подивитися на Альпи зверху. Або пограти в гольф на величезних зелених полях.
🧊 А якщо захотілося снігу то можна піднятися на льодовик, де він є цілий рік.
Як австрієць на підпитку пограбував музей на 100 мільйонів євро
В одному з самих дивовижних та цікавих музеїв світу – Музеї історії мистецтв у Відні знаходиться багато унікальних і майже безцінних об’єктів. У Кунсткамері, що є колекцією скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва під склом ви можете побачити золоту Сальєру, що по факту дуже красива і коштовна сільничка/перечниця для королівського столу.
Зразковий витвір ювелірного мистецтва італійського художника Бенвенуто Челліні і єдина його робота у світі, що збереглася до наших часів. Її було створено 480 років тому для французького короля, а потім у якості подарунку перейшла до Габсбургів – австрійської правлячої династії. Сальєра є безцінною з точки зору мистецтва і унікальним штучним експонатом, але умовна ціна в неї все ж таки є – це 100 мільйонів євро.
Віденський музей то не прохідний двір, а надійно захищене сховище з дуже дорогими або взагалі безцінними експонатами. Але 2003 році музей пограбували. У зв’язку з будівельними роботами зовнішня стіна установи була оточена будівельними лісами, що дозволило грабіжнику потрапити всередину зали з експонатом через вікно.
Максимум 46 секунд – саме стільки часу було в зловмисника аби вкрасти експонат лишаючись непоміченим. Це висновки міжнародної групи слідчих, серед яких були навіть представники ФБР. Окрім цього жодних корисних ідей у поліціантів не знайшлося. Але всі розуміли, що продати таку унікальну і штучну річ зловмиснику буде просто неможливо, то ж для нього тепер це валіза без ручки.
Через 2 роки невідомий надіслав в поліцію частинку композиції вкраденої сільнички, а потім написав анонімну вимогу до страхової про викуп у 10 мільйонів євро або він просто знищить безцінний твір. Сальєра була застрахована і у разі її знищення страхова компанія мала би виплатити відшкодування у розмірі 50 мільйонів євро, що становило половину вартості сільнички.
Знайти злодія допомогла дрібничка. Камера зняла обличчя, коли той купував анонімний телефон з сімкою для відправки вимоги про викуп. Фото опублікували, зловмисник був опізнаний, взятий під варту, а трохи згодом у всьому зізнався.
Крадієм виявився мешканець Відня, який професійно займався встановленням систем безпеки. А ще він якось виступав на радіо, де розповідав про вразливості системи безпеки, які дозволили вчинити крадіжку. Зловмисник додав, що виявив слабкі місця у охороні музею, скористався ними, а ще під час вчинення злочину був на підпитку. Його засудили до 5 років в’язниці, з якої він вийшов достроково вже через 3 роки.
Після реставрації Сальєра була повернена до музею, де доступна для огляду і зараз.
Цікава деталь: спочатку зловмисник ховав скарб під ліжком, а потім заховав у боксі в лісі біля міста Цветль у Нижній Австрії, де я прожив майже 4 роки.
В одному з самих дивовижних та цікавих музеїв світу – Музеї історії мистецтв у Відні знаходиться багато унікальних і майже безцінних об’єктів. У Кунсткамері, що є колекцією скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва під склом ви можете побачити золоту Сальєру, що по факту дуже красива і коштовна сільничка/перечниця для королівського столу.
Зразковий витвір ювелірного мистецтва італійського художника Бенвенуто Челліні і єдина його робота у світі, що збереглася до наших часів. Її було створено 480 років тому для французького короля, а потім у якості подарунку перейшла до Габсбургів – австрійської правлячої династії. Сальєра є безцінною з точки зору мистецтва і унікальним штучним експонатом, але умовна ціна в неї все ж таки є – це 100 мільйонів євро.
Віденський музей то не прохідний двір, а надійно захищене сховище з дуже дорогими або взагалі безцінними експонатами. Але 2003 році музей пограбували. У зв’язку з будівельними роботами зовнішня стіна установи була оточена будівельними лісами, що дозволило грабіжнику потрапити всередину зали з експонатом через вікно.
Максимум 46 секунд – саме стільки часу було в зловмисника аби вкрасти експонат лишаючись непоміченим. Це висновки міжнародної групи слідчих, серед яких були навіть представники ФБР. Окрім цього жодних корисних ідей у поліціантів не знайшлося. Але всі розуміли, що продати таку унікальну і штучну річ зловмиснику буде просто неможливо, то ж для нього тепер це валіза без ручки.
Через 2 роки невідомий надіслав в поліцію частинку композиції вкраденої сільнички, а потім написав анонімну вимогу до страхової про викуп у 10 мільйонів євро або він просто знищить безцінний твір. Сальєра була застрахована і у разі її знищення страхова компанія мала би виплатити відшкодування у розмірі 50 мільйонів євро, що становило половину вартості сільнички.
Знайти злодія допомогла дрібничка. Камера зняла обличчя, коли той купував анонімний телефон з сімкою для відправки вимоги про викуп. Фото опублікували, зловмисник був опізнаний, взятий під варту, а трохи згодом у всьому зізнався.
Крадієм виявився мешканець Відня, який професійно займався встановленням систем безпеки. А ще він якось виступав на радіо, де розповідав про вразливості системи безпеки, які дозволили вчинити крадіжку. Зловмисник додав, що виявив слабкі місця у охороні музею, скористався ними, а ще під час вчинення злочину був на підпитку. Його засудили до 5 років в’язниці, з якої він вийшов достроково вже через 3 роки.
Після реставрації Сальєра була повернена до музею, де доступна для огляду і зараз.
Цікава деталь: спочатку зловмисник ховав скарб під ліжком, а потім заховав у боксі в лісі біля міста Цветль у Нижній Австрії, де я прожив майже 4 роки.
Податки в Австрії
Отже ви працюєте і заробляєте як найманий працівник. Окрім хорошого і очевидного – грошей у кишені з’являється неприємні і інколи неочікуване – податки та інші відрахування, що ви примусово маєте віддавати з так тяжко зароблених грошей.
У всіх об’явах про вакансії та у трудових договорах розмір зарплати вказується брутто, тобто до вирахування податків. Чому не можна вказувати одразу нетто? Тому що розмір податків не для всіх однаковий і залежить від декількох параметрів і, відповідно, брутто у всіх однакове, а нетто – різне.
Зрозуміти майбутню зарплатню на руки можна на спеціальному сайті, де треба вказати суму ЗП та особисті параметри, а після того побачити вирахування та сумний підсумок. Ця ж інфа буде доступна у щомісячній платіжці до ЗП, що ви отримуєте. Так ми дізнаємося, що з 13 та 14 зарплати вам залишається трохи більше грошей. А сума податку залежать від розміру вашої ЗП. Це відрахування тільки з вас, але ще їх додатково робить ще й ваш работодавець.
В Австрії працює прогресивна система оподаткування: чим більше заробив, тим більше з тебе знімають. З перших 11 тисяч чесно зароблених євро не платиш взагалі ніяких податків, з наступних від 11 до 19 тисяч візьмуть 20%, з 19 до 32 тисяч заберуть вже 30%, з 32 до 62 тисяч аж 41%, а потім далі 48%, 50% та навіть 51%. Тобто враховується ваш загальний заробіток за рік (і тут можуть бути додатково інші джерела типу підприємництва) і спочатку ви платите ніби авансом, а якщо відпрацювали не повний рік, то частину податків можна потім повернути через спеціальну декларацію.
Соціальні відрахування фіксовані у процентах, але в абсолютних цифрах вони теж зростають. Пенсійний фонд попросить 12,5%, медичне страхування забере 3,8%, фонд страхування на випадок безробіття візьме 2,6%, а фонд страхування від нещастних випадків ще 1,3%.
А тепер порахуємо в справжніх грошах та зарплатах:
👷♂️ 1.650 € (мінімальна або робітнича ЗП) = на руки 1.352 € – різниця брутто/нетто 18,1%
👨🏭 2.245 (середня ЗП по країні) = на руки 1.679 – різниця 25,2%
👩🎓 3.220 (ЗП з вищою освітою) = на руки 2.238 – різниця 30,5%
👩🔬 4.500 (висококваліфікований працівник) = на руки 2.861 – різниця 36,4%
👨💼 5.500 (керівник/менеджер) = на руки 3.344 – різниця 39,2%
👨✈️ 7.010 (ну дуже кваліфікований працівник) = на руки 4.144 – різниця 41,9%
Виходить, що в тих, в кого маленька ЗП, не великі податки, але в цілому заробляють вони мало. В кого висока ЗП, то віддавати треба багато і виходить, що на папері ніби норм, а по факту ну ви бачите вище.
Отже ви працюєте і заробляєте як найманий працівник. Окрім хорошого і очевидного – грошей у кишені з’являється неприємні і інколи неочікуване – податки та інші відрахування, що ви примусово маєте віддавати з так тяжко зароблених грошей.
У всіх об’явах про вакансії та у трудових договорах розмір зарплати вказується брутто, тобто до вирахування податків. Чому не можна вказувати одразу нетто? Тому що розмір податків не для всіх однаковий і залежить від декількох параметрів і, відповідно, брутто у всіх однакове, а нетто – різне.
Зрозуміти майбутню зарплатню на руки можна на спеціальному сайті, де треба вказати суму ЗП та особисті параметри, а після того побачити вирахування та сумний підсумок. Ця ж інфа буде доступна у щомісячній платіжці до ЗП, що ви отримуєте. Так ми дізнаємося, що з 13 та 14 зарплати вам залишається трохи більше грошей. А сума податку залежать від розміру вашої ЗП. Це відрахування тільки з вас, але ще їх додатково робить ще й ваш работодавець.
В Австрії працює прогресивна система оподаткування: чим більше заробив, тим більше з тебе знімають. З перших 11 тисяч чесно зароблених євро не платиш взагалі ніяких податків, з наступних від 11 до 19 тисяч візьмуть 20%, з 19 до 32 тисяч заберуть вже 30%, з 32 до 62 тисяч аж 41%, а потім далі 48%, 50% та навіть 51%. Тобто враховується ваш загальний заробіток за рік (і тут можуть бути додатково інші джерела типу підприємництва) і спочатку ви платите ніби авансом, а якщо відпрацювали не повний рік, то частину податків можна потім повернути через спеціальну декларацію.
Соціальні відрахування фіксовані у процентах, але в абсолютних цифрах вони теж зростають. Пенсійний фонд попросить 12,5%, медичне страхування забере 3,8%, фонд страхування на випадок безробіття візьме 2,6%, а фонд страхування від нещастних випадків ще 1,3%.
А тепер порахуємо в справжніх грошах та зарплатах:
👷♂️ 1.650 € (мінімальна або робітнича ЗП) = на руки 1.352 € – різниця брутто/нетто 18,1%
👨🏭 2.245 (середня ЗП по країні) = на руки 1.679 – різниця 25,2%
👩🎓 3.220 (ЗП з вищою освітою) = на руки 2.238 – різниця 30,5%
👩🔬 4.500 (висококваліфікований працівник) = на руки 2.861 – різниця 36,4%
👨💼 5.500 (керівник/менеджер) = на руки 3.344 – різниця 39,2%
👨✈️ 7.010 (ну дуже кваліфікований працівник) = на руки 4.144 – різниця 41,9%
Виходить, що в тих, в кого маленька ЗП, не великі податки, але в цілому заробляють вони мало. В кого висока ЗП, то віддавати треба багато і виходить, що на папері ніби норм, а по факту ну ви бачите вище.
10 порад, як заощадити на літньому відпочинку в Австрії
Одразу скажу, що розумію всіх тих, хто при сучасній вартості оренди не хоче вилазити з оплаченої хати і проводити там максимум часу :) Та що там, все інше теж не дешеве: готелі, активності, транспорт та їжа. Але ж інколи хочеться подивитись щось красиве і вражаюче, і не важливо, турист ви, чи вже давно живете у Австрії. Не хочеться, аби бюджет був вирішальним чинником відмові від подорожей країною, тому тут декілька практичних порад, як заощадити.
1. Туристичні картки. Це коли ви купуєте або отримуєте безкоштовно спеціальну картку, а з нею разом маєте безкоштовні входи до локацій, квитки на підйомники, інші активності та безкоштовний транспорт у регіоні. Картки можна просто купити (Niederösterreich-Card, SalzburgerLand Card) або отримати безкоштовно після поселення у певні готелі (Zell am See-Kaprun Sommerkarte, Salzkammergut SommerCard), які коштують дорожче, але потенційна економія може легко перекрити цю різницю у ціні. В мене на сайті є детальна стаття про всі картки, доступні в Австрії.
2. Житло. Перевірена часом і досвідом порада: все треба бронювати завчасно та порівнювати ціни, про що писав детально. Але якщо жити у готелі дорого, ви можете просто оселитися у кемпінгу із власним наметом. Ви отримуєте весь комфорт (чисті туалети, гарячий душ, струм) за винятком ліжка і міцних стін навколо. В нашому селі можна поселитися біла озера з прекрасним видом на гори. Інший варіант – селитися подалі від туристичного центру і просто користуватися транспортом, машиною чи власним велосипедом.
3. Активності. Користування дорогами, озерами, ріками, лісами та горами (без підйомників) безкоштовне, тому можете одразу спланувати собі перелік безкоштовного відпочинку. Підйомники можуть коштувати дуже не дешево, але іноді доступні сімейні квитки (одна ціна за всю родину з дітьми) або пропозиції підйому лише на декілька годин чи після обіду до вечора. Вниз завжди можна піти пішки, заощаджуючи бюджет. Багато туристичних карток дають вам безкоштовні квитки чи знижки на них. А ще є комбі-пропозиції, коли зі знижкою ви отримуєте один квиток одразу у декілька локацій. Ще можна відвідувати безкоштовні івенти в містах: ярмарки, фестивалі, виступи музикантів. Про різноманіття доступних активностей я вже писав.
4. Спорядження. Привезіть його з собою! Не обов’язково мати власне, адже можна скористатися тривалою бюджетною орендою. Сапборди, велосипеди, човни, ролики – все це дозволить вам суттєво заощадити і не орендувати на місці. Якщо ж летите літаком і багаж коштує дорого, навпаки можете орендувати тут все потрібне, адже індустрія прокату добре розвинена.
5. Їжа. Якщо ціни в ресторанах вас розчаровують, вигідніше буде готувати самостійно. Всі супермаркети у сезон працюють навіть по неділях і святах, а вибір продуктів по звичайним не курортним цінам величезний. Великі бюджетні супермаркети типу Lidl знаходяться на околицях міст, тому тут точно не обійтись без якогось транспорту. Компромісний варіант – фастфуди (кебаб, азійська лошкина, піца), яких тут вистачає, або готова їжа з кулінарії з магазинів. Воду набираємо з під крану скрізь де бачимо, бо вона безкоштовна та питна.
6. Транспорт. Їздити точно доведеться, тому тут або користуватися власним, або брати вигідні проїздні квитки (тижневі, місячні). Влітку по суботах у землі Зальцбург проїзд взагалі безкоштовний для всіх. Багато туристичних карток дають право на безкоштовний проїзд транспортом у регіоні. Якщо ви на літаку, то пошукайте альтернативні аеропорти, бо окрім Відня це може бути Зальцбург, Мюнхен чи Інсбрук.
7. Планування. Подумайте і сплануйте свій відпочинок завчасно. Чим хочете зайнятися сьогодні та завтра, як це можна поєднати з іншими активностями, які альтернативи. Так ви зможете заощадити на квитках, транспорті та навіть житлі.
Одразу скажу, що розумію всіх тих, хто при сучасній вартості оренди не хоче вилазити з оплаченої хати і проводити там максимум часу :) Та що там, все інше теж не дешеве: готелі, активності, транспорт та їжа. Але ж інколи хочеться подивитись щось красиве і вражаюче, і не важливо, турист ви, чи вже давно живете у Австрії. Не хочеться, аби бюджет був вирішальним чинником відмові від подорожей країною, тому тут декілька практичних порад, як заощадити.
1. Туристичні картки. Це коли ви купуєте або отримуєте безкоштовно спеціальну картку, а з нею разом маєте безкоштовні входи до локацій, квитки на підйомники, інші активності та безкоштовний транспорт у регіоні. Картки можна просто купити (Niederösterreich-Card, SalzburgerLand Card) або отримати безкоштовно після поселення у певні готелі (Zell am See-Kaprun Sommerkarte, Salzkammergut SommerCard), які коштують дорожче, але потенційна економія може легко перекрити цю різницю у ціні. В мене на сайті є детальна стаття про всі картки, доступні в Австрії.
2. Житло. Перевірена часом і досвідом порада: все треба бронювати завчасно та порівнювати ціни, про що писав детально. Але якщо жити у готелі дорого, ви можете просто оселитися у кемпінгу із власним наметом. Ви отримуєте весь комфорт (чисті туалети, гарячий душ, струм) за винятком ліжка і міцних стін навколо. В нашому селі можна поселитися біла озера з прекрасним видом на гори. Інший варіант – селитися подалі від туристичного центру і просто користуватися транспортом, машиною чи власним велосипедом.
3. Активності. Користування дорогами, озерами, ріками, лісами та горами (без підйомників) безкоштовне, тому можете одразу спланувати собі перелік безкоштовного відпочинку. Підйомники можуть коштувати дуже не дешево, але іноді доступні сімейні квитки (одна ціна за всю родину з дітьми) або пропозиції підйому лише на декілька годин чи після обіду до вечора. Вниз завжди можна піти пішки, заощаджуючи бюджет. Багато туристичних карток дають вам безкоштовні квитки чи знижки на них. А ще є комбі-пропозиції, коли зі знижкою ви отримуєте один квиток одразу у декілька локацій. Ще можна відвідувати безкоштовні івенти в містах: ярмарки, фестивалі, виступи музикантів. Про різноманіття доступних активностей я вже писав.
4. Спорядження. Привезіть його з собою! Не обов’язково мати власне, адже можна скористатися тривалою бюджетною орендою. Сапборди, велосипеди, човни, ролики – все це дозволить вам суттєво заощадити і не орендувати на місці. Якщо ж летите літаком і багаж коштує дорого, навпаки можете орендувати тут все потрібне, адже індустрія прокату добре розвинена.
5. Їжа. Якщо ціни в ресторанах вас розчаровують, вигідніше буде готувати самостійно. Всі супермаркети у сезон працюють навіть по неділях і святах, а вибір продуктів по звичайним не курортним цінам величезний. Великі бюджетні супермаркети типу Lidl знаходяться на околицях міст, тому тут точно не обійтись без якогось транспорту. Компромісний варіант – фастфуди (кебаб, азійська лошкина, піца), яких тут вистачає, або готова їжа з кулінарії з магазинів. Воду набираємо з під крану скрізь де бачимо, бо вона безкоштовна та питна.
6. Транспорт. Їздити точно доведеться, тому тут або користуватися власним, або брати вигідні проїздні квитки (тижневі, місячні). Влітку по суботах у землі Зальцбург проїзд взагалі безкоштовний для всіх. Багато туристичних карток дають право на безкоштовний проїзд транспортом у регіоні. Якщо ви на літаку, то пошукайте альтернативні аеропорти, бо окрім Відня це може бути Зальцбург, Мюнхен чи Інсбрук.
7. Планування. Подумайте і сплануйте свій відпочинок завчасно. Чим хочете зайнятися сьогодні та завтра, як це можна поєднати з іншими активностями, які альтернативи. Так ви зможете заощадити на квитках, транспорті та навіть житлі.
8. Страховка. Тут ви ніби спочатку витрачаєте більше, але потім заощаджуєте на можливих наслідках. Перевірте, аби ваша закордонна туристична страховка включала в себе опцію активного відпочинку. Якщо у вас австрійська чи інша європейська страховка, то майте на увазі, що вона покриває лікування, але не евакуацію за потреби гелікоптером, наприклад. Для цього потрібна додаткова страховка від Alpenverein чи інша подібна.
9. Вибір локації. З одного боку хочеться їхати на великі розкручені курорти, з іншого – важливо зрозуміти ваш план відпочинку. Якщо вам умовно потрібне тільки озеро та гірські походи, можна знайти не такий розкручений курорт, де буде все потрібне, тільки дешевше. З цього випливає і інше питання: а чи завжди треба їхати в далекий Тіроль, коли багато чого доступно десь ближче в Штирії, Верхній Австрії чи Зальцбурзі.
10. Сезон. В низький сезон (це коли сезон вже відкритий, але різні умови типу погоди можуть бути не ідеальні; це певний час до основного сезону та після нього) або навіть в не сезон (коли сезон ще почався або закінчився) ціни на житло сильно нижчі. Ви можете дозволити собі дорогі готелі за адекватною ціною. Але майте на увазі не завжди ідеально погоду та те, що перелік активностей може бути меншим.
9. Вибір локації. З одного боку хочеться їхати на великі розкручені курорти, з іншого – важливо зрозуміти ваш план відпочинку. Якщо вам умовно потрібне тільки озеро та гірські походи, можна знайти не такий розкручений курорт, де буде все потрібне, тільки дешевше. З цього випливає і інше питання: а чи завжди треба їхати в далекий Тіроль, коли багато чого доступно десь ближче в Штирії, Верхній Австрії чи Зальцбурзі.
10. Сезон. В низький сезон (це коли сезон вже відкритий, але різні умови типу погоди можуть бути не ідеальні; це певний час до основного сезону та після нього) або навіть в не сезон (коли сезон ще почався або закінчився) ціни на житло сильно нижчі. Ви можете дозволити собі дорогі готелі за адекватною ціною. Але майте на увазі не завжди ідеально погоду та те, що перелік активностей може бути меншим.
Вестбан – альтернатива австрійській залізниці
Залізниця то фактично єдиний громадський транспорт, яким можна пересуватися країною. Поряд з державним гігантом ÖBB країною курсують німецькі та чеські потяги, щоправда вони просто виконують ті самі рейси австрійської з/д. Але альтернатива є – WESTbahn.
Це приватна компанія з лише 15 потягами, яка працює в країні вже більше 10 років. Починалося все з перевезення пасажирів лише в одному напрямку – з Відня у Зальцбург, а сама назва компанії то назва цього шматку залізниці. Але потім компанія розширила географію на захід до Мюнхену, Інсбруку, а в найближчому майбутньому почне їздити ще й до самої західної столиці Австрії – міста Брегенц. До того ж залізничні рейси у вигляді єдиного квитка можна скомбінувати із автобусним гігантом Flixbus, що дозволяє легко і бюджетно продовжити подорож Європою.
Вестбан – приклад того, як можна працювати у найжорсткішій конкуренції, але в країні, де працює антимонопольне законодавство і ринкова економіка. Перевізник працює змагаючись за пасажира з державним гігантом ÖBB, на боці якого все: законодавство, інфраструктура, масштаб. Після цінової війни основний конкурент був змушений зменшити тарифи на цьому напрямку, від чого пасажири тільки виграли. Аби працювати на справедливих умовах вони судилися і перемогли державного гіганта у питаннях доступу до розкладу потягів та тарифів на користування інфраструктурою.
В мене Кліматікет і я можу їздити на будь-яких потягах, але намагаються обирати тільки WESTbahn. Народу завжди менше. Безкоштовна резервація місця. Нові чисті двоповерхові вагони, в яких працює інтернет та кондиціонер. Система накопичення балів, які дозволяють безкоштовно отримувати кафу та сендвічі у потягу. Тай й потяги із Зальцбургу доїжджають до Відня трохи швидше – лише за 2:30.
Базова ціна квитка така ж, як у конкурентів: 60€ з Відня у Зальцбург. Але за рахунок додаткових тарифів вийде дешевше за конкурента: WESTsuperpreis – для всіх, WESTvorteilspreis – за наявності дисконтної картки ÖBB Vorteilscard (чи аналогічної інших залізниць), WESTaktivpreis – для літніх людей від 60 років. Ще є можливість отримати додаткову знижку за наявності статусу учня/студента, з Familienpass для дітей чи з картками інших компаній, у т. ч. туристичних типу Vienna City Card. Квиток можна придбати прямо у потягу, що для туриста може бути простішим.
Цей матеріал створений за підтримки компанії WESTbahn: написаний завдяки зручному столику на 2 поверсі вагону, на який можна без проблем поставити ноутбук, працюючому підчас руху інтернету та розетці зі струмом у сидінні :)
Залізниця то фактично єдиний громадський транспорт, яким можна пересуватися країною. Поряд з державним гігантом ÖBB країною курсують німецькі та чеські потяги, щоправда вони просто виконують ті самі рейси австрійської з/д. Але альтернатива є – WESTbahn.
Це приватна компанія з лише 15 потягами, яка працює в країні вже більше 10 років. Починалося все з перевезення пасажирів лише в одному напрямку – з Відня у Зальцбург, а сама назва компанії то назва цього шматку залізниці. Але потім компанія розширила географію на захід до Мюнхену, Інсбруку, а в найближчому майбутньому почне їздити ще й до самої західної столиці Австрії – міста Брегенц. До того ж залізничні рейси у вигляді єдиного квитка можна скомбінувати із автобусним гігантом Flixbus, що дозволяє легко і бюджетно продовжити подорож Європою.
Вестбан – приклад того, як можна працювати у найжорсткішій конкуренції, але в країні, де працює антимонопольне законодавство і ринкова економіка. Перевізник працює змагаючись за пасажира з державним гігантом ÖBB, на боці якого все: законодавство, інфраструктура, масштаб. Після цінової війни основний конкурент був змушений зменшити тарифи на цьому напрямку, від чого пасажири тільки виграли. Аби працювати на справедливих умовах вони судилися і перемогли державного гіганта у питаннях доступу до розкладу потягів та тарифів на користування інфраструктурою.
В мене Кліматікет і я можу їздити на будь-яких потягах, але намагаються обирати тільки WESTbahn. Народу завжди менше. Безкоштовна резервація місця. Нові чисті двоповерхові вагони, в яких працює інтернет та кондиціонер. Система накопичення балів, які дозволяють безкоштовно отримувати кафу та сендвічі у потягу. Тай й потяги із Зальцбургу доїжджають до Відня трохи швидше – лише за 2:30.
Базова ціна квитка така ж, як у конкурентів: 60€ з Відня у Зальцбург. Але за рахунок додаткових тарифів вийде дешевше за конкурента: WESTsuperpreis – для всіх, WESTvorteilspreis – за наявності дисконтної картки ÖBB Vorteilscard (чи аналогічної інших залізниць), WESTaktivpreis – для літніх людей від 60 років. Ще є можливість отримати додаткову знижку за наявності статусу учня/студента, з Familienpass для дітей чи з картками інших компаній, у т. ч. туристичних типу Vienna City Card. Квиток можна придбати прямо у потягу, що для туриста може бути простішим.
Цей матеріал створений за підтримки компанії WESTbahn: написаний завдяки зручному столику на 2 поверсі вагону, на який можна без проблем поставити ноутбук, працюючому підчас руху інтернету та розетці зі струмом у сидінні :)
Три моїх стоматологи: суворий, веселий і байдужий
Після переїзду в гори на нас чекала стандартна процедура: пошук всіх лікарів на новому місці. В нас тут не мегаполіс, а значить сильно менше людей та, як наслідок, лікарів. Наприклад, в нас немає доступного педіатра по страховці, тому кожен візит з дитиною до лікаря то чималі гроші. Сімейні лікарі взагалі не беруть нових пацієнтів, але оскільки моя дружині лікар, для нас зробили виключення.
Драматична ситуація склалася зі стоматологами, що працюють по страховці. Коли я почав шукати, виявилось, що чекати треба місяці, якщо немає нестерпного болю. А далі почалися наші медичні експерименти з пошуком правильного спеціаліста. Процес розтягнувся на роки, бо між візитами проходили довгі місяці. Аби знайти хоч когось, довелося розширити радіус до 50 км від дому, тому поїздка в один бік могла тривати 30-60 хвилин, а з візитом загалом то декілька годин.
Хтось скаже, що треба йти до приватного і там все швидко. Ну то теоретично може бути, але я вже і так плачу за приватного педіатра кожного разу. Та й стоматолог по страховці виявляється далеко не безкоштовний, про що розкажу далі.
Суворий
Я звернувся із простою проблемою – мені треба було вирішити щось із зубом, який я бачив і відчував. Лікар зробив 3Д-знімок і знайшов ще декілька проблем. Одна з них – імплантат, який коштує декілька тисяч євро. Він одразу почав складати план лікування на найближчі роки, бо ви ж пам’ятаєте як довго треба чекати.
Але я не хотів саме зараз витрачати вартість авто на новий штучний зуб (який безперечно потрібен з медичної точки зору) і просто попросив почати з чогось простого: легкого карієсу, який мене справді непокоїть. На що лікар сказав, що вирішувати не мені, а йому. І взагалі це ніби як велика послуга, що він взявся мені допомогти.
Я довіряю лікарям, але такий безапеляційній підхід не залишив мені вибору, окрім як продовжувати медичні експерименти над своїм ротом.
Байдужий
До цієї ординації вийшло записатися порівняно швидше. До того я вже знав деякі проблеми із зубами, але після обстеження новий літній стоматолог сказав, що в мене чудові зуби і лікувати взагалі нема що. Всі інші колеги при першому візити роблять знімок зубів, але йому вистачило просто швидкого візуального огляду. Можливо то великий досвід, але до нього я більше не вертався. Та й якби захотів, як переконати його, що лікування таки потрібно?
Однозначно чудовий лікар аби заощадити час, гроші та підняти собі настрій. Але лікуватися тут я би не став, та й за його словами лікувати не було чого.
Веселий
Після декількох безрезультатних спроб я ніби знайшов, що шукав. Веселий, досвідчений стоматолог прямо у моєму місті. Вона не брала нових пацієнтів та й взагалі спеціалізується на дітях, але для мене чомусь зробила виключення. Може моя настирність, а може тому, що я одразу записав себе і дружину на гігієнічну чистку, що оплачується приватно (70-90 € за 40-хвилинну процедуру).
Частину зубів я тим часом встиг злітати і полікувати у Києві. Лишилася парочка, один з яких вилікували швидко і просто. З другим почалися проблеми і тут я ні в якому разі не звинувачую лікарку (зуб же ж мій), але просто кожен візит далі то був якийсь сюрприз, як для мене, так і для стоматолога.
Спочатку знеболювальне не діяло взагалі. Я отримав 4 уколи на 100 € (знеболювальне оплачується приватно і не покривається страховою), але біль не вщухав. Тоді доктор вирішила спочатку вилікувати запалення, бо медикамент не працював через нього. Потім вона почала вивчати зуб більш детально і ми дізналися, що ще треба полікувати канал. Це декілька візитів, між якими треба чекати місяць-два з тимчасовою пломбою, яка оплачується кожен раз приватно і одного разу вона просто випала, тому треба було терміново їхати на візит знову. Так після 4 візитів я вже витратив на лікування 200 € і це тільки на те, що не покриває страховка. Епопея ще не завершена і я не впевнений, скільки місяців чи років нам з лікарем знадобиться ще. Тимчасова пломба то дуже незручно і ненадійно, бо дискомфорт, ризик що вона знову випаде і додаткова чутливість.
Після переїзду в гори на нас чекала стандартна процедура: пошук всіх лікарів на новому місці. В нас тут не мегаполіс, а значить сильно менше людей та, як наслідок, лікарів. Наприклад, в нас немає доступного педіатра по страховці, тому кожен візит з дитиною до лікаря то чималі гроші. Сімейні лікарі взагалі не беруть нових пацієнтів, але оскільки моя дружині лікар, для нас зробили виключення.
Драматична ситуація склалася зі стоматологами, що працюють по страховці. Коли я почав шукати, виявилось, що чекати треба місяці, якщо немає нестерпного болю. А далі почалися наші медичні експерименти з пошуком правильного спеціаліста. Процес розтягнувся на роки, бо між візитами проходили довгі місяці. Аби знайти хоч когось, довелося розширити радіус до 50 км від дому, тому поїздка в один бік могла тривати 30-60 хвилин, а з візитом загалом то декілька годин.
Хтось скаже, що треба йти до приватного і там все швидко. Ну то теоретично може бути, але я вже і так плачу за приватного педіатра кожного разу. Та й стоматолог по страховці виявляється далеко не безкоштовний, про що розкажу далі.
Суворий
Я звернувся із простою проблемою – мені треба було вирішити щось із зубом, який я бачив і відчував. Лікар зробив 3Д-знімок і знайшов ще декілька проблем. Одна з них – імплантат, який коштує декілька тисяч євро. Він одразу почав складати план лікування на найближчі роки, бо ви ж пам’ятаєте як довго треба чекати.
Але я не хотів саме зараз витрачати вартість авто на новий штучний зуб (який безперечно потрібен з медичної точки зору) і просто попросив почати з чогось простого: легкого карієсу, який мене справді непокоїть. На що лікар сказав, що вирішувати не мені, а йому. І взагалі це ніби як велика послуга, що він взявся мені допомогти.
Я довіряю лікарям, але такий безапеляційній підхід не залишив мені вибору, окрім як продовжувати медичні експерименти над своїм ротом.
Байдужий
До цієї ординації вийшло записатися порівняно швидше. До того я вже знав деякі проблеми із зубами, але після обстеження новий літній стоматолог сказав, що в мене чудові зуби і лікувати взагалі нема що. Всі інші колеги при першому візити роблять знімок зубів, але йому вистачило просто швидкого візуального огляду. Можливо то великий досвід, але до нього я більше не вертався. Та й якби захотів, як переконати його, що лікування таки потрібно?
Однозначно чудовий лікар аби заощадити час, гроші та підняти собі настрій. Але лікуватися тут я би не став, та й за його словами лікувати не було чого.
Веселий
Після декількох безрезультатних спроб я ніби знайшов, що шукав. Веселий, досвідчений стоматолог прямо у моєму місті. Вона не брала нових пацієнтів та й взагалі спеціалізується на дітях, але для мене чомусь зробила виключення. Може моя настирність, а може тому, що я одразу записав себе і дружину на гігієнічну чистку, що оплачується приватно (70-90 € за 40-хвилинну процедуру).
Частину зубів я тим часом встиг злітати і полікувати у Києві. Лишилася парочка, один з яких вилікували швидко і просто. З другим почалися проблеми і тут я ні в якому разі не звинувачую лікарку (зуб же ж мій), але просто кожен візит далі то був якийсь сюрприз, як для мене, так і для стоматолога.
Спочатку знеболювальне не діяло взагалі. Я отримав 4 уколи на 100 € (знеболювальне оплачується приватно і не покривається страховою), але біль не вщухав. Тоді доктор вирішила спочатку вилікувати запалення, бо медикамент не працював через нього. Потім вона почала вивчати зуб більш детально і ми дізналися, що ще треба полікувати канал. Це декілька візитів, між якими треба чекати місяць-два з тимчасовою пломбою, яка оплачується кожен раз приватно і одного разу вона просто випала, тому треба було терміново їхати на візит знову. Так після 4 візитів я вже витратив на лікування 200 € і це тільки на те, що не покриває страховка. Епопея ще не завершена і я не впевнений, скільки місяців чи років нам з лікарем знадобиться ще. Тимчасова пломба то дуже незручно і ненадійно, бо дискомфорт, ризик що вона знову випаде і додаткова чутливість.
Висновки
Я люблю Австрію і попри деякі недоліки, мені тут добре. Місцева медична система мені подобається більше, ніж та, що існувала на момент мого від’їзду з батьківщини. Ціную роботу лікарів, не скаржуся, приймаю правила гри та об’єктивну реальність.
Я все ще з веселою лікаркою, бо навіть якщо не полікує, то настрій підіймає!
Я люблю Австрію і попри деякі недоліки, мені тут добре. Місцева медична система мені подобається більше, ніж та, що існувала на момент мого від’їзду з батьківщини. Ціную роботу лікарів, не скаржуся, приймаю правила гри та об’єктивну реальність.
Я все ще з веселою лікаркою, бо навіть якщо не полікує, то настрій підіймає!
Крім цього захопливого блогу я працюю гідом в Австрії. Проводжу приватні тури в містах, горах та найкращих локаціях прекрасної альпійської республіки. Створюю маршрути країною на замовлення для самостійних мандрівників. І інколи проводжу групові тури з Відня.
Анонси майбутніх у окремому каналі @zorkatravel
Анонси майбутніх у окремому каналі @zorkatravel
HTML Embed Code: