Channel: •KRASNOV
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Наше життя це тільки одна мить!
І не завжди вона закінчується за планом.
І не завжди вона справедлива..
І не завжди вона закінчується за планом.
І не завжди вона справедлива..
Forwarded from Загид Краснов
Прочитав новину, що у Львові на благодійному заході в найпрестижнішому готелі міста 150 представників місцевої еліти зібрали на потреби ЗСУ 115 тисяч гривень. Якщо це справді так, то це просто «іспанський сором», це гірше за жлобство.
Я готовий прямо зараз віддати кожному представнику цієї «еліти» по 766 гривень (це якщо поділити ті 115 тисяч на всіх), аби тільки вони не принижували наших воїнів своєю жалюгідною подачкою, своєю зневагою до ЗСУ.
Ви сидите фактично у мирному місті, випиваєте і гуляєте за рахунок тих, хто проливає кров на фронті, вдягаєте костюм чи сукню з аксесуарами вартістю більше ніж ті 115 тис. грн, платите артистам і за делікатеси в 10 разів більше, і при цьому не маєте совісті гідно віддячити хлопцям на передовій. Та кожний учасник цієї вечірки мав дати 115 тис. грн на ЗСУ. Не всі разом, а кожний! І це мінімум!
І вам ще вистачило совісті назвати свою вечірку «Нескорені»!
Я відверто розчарований «елітою» Львова. В такі моменти розкривається справжня сутність людей.
Я готовий прямо зараз віддати кожному представнику цієї «еліти» по 766 гривень (це якщо поділити ті 115 тисяч на всіх), аби тільки вони не принижували наших воїнів своєю жалюгідною подачкою, своєю зневагою до ЗСУ.
Ви сидите фактично у мирному місті, випиваєте і гуляєте за рахунок тих, хто проливає кров на фронті, вдягаєте костюм чи сукню з аксесуарами вартістю більше ніж ті 115 тис. грн, платите артистам і за делікатеси в 10 разів більше, і при цьому не маєте совісті гідно віддячити хлопцям на передовій. Та кожний учасник цієї вечірки мав дати 115 тис. грн на ЗСУ. Не всі разом, а кожний! І це мінімум!
І вам ще вистачило совісті назвати свою вечірку «Нескорені»!
Я відверто розчарований «елітою» Львова. В такі моменти розкривається справжня сутність людей.
Forwarded from Загид Краснов
Бувають моменти, коли хочеться не говорити, а матюкатися. Особливо, коли бачиш, як держава витрачає бюджетні кошти під час війни. Розумію, що цей пост багатьом не сподобається, але слів не підбиратиму. Бо кожного дня гинуть наші захисники, гинуть наші громадяни і діти. Ким треба бути, щоб на це плювати?
Я дивлюся на себе. З першого дня війни я витратив близько 46 млн грн власних коштів – на допомогу фронту і на гуманітарний штаб. Тільки автомобілів я купив за власні кошти і передав ЗСУ більше 36. Не кажучи вже про дрони, тепловізори, амуніцію і т.д. Тільки продуктових наборів мешканцям Дніпра було закуплено 20 тисяч, не кажучи вже за допомогу переселенцям.
Але зараз я допомагаю значно менше, ніж у перший рік війни, хоча маю змогу і бажання. А знаєте чому? В мені зараз говорять дві людини. Один я каже: «Ти що, дурень, куди ти витрачаєш свої гроші? Ти подивись куди країна свій бюджет витрачає. Десятки мільярдів гривень йдуть фактично у пустоту. На спорт – 7,5 млрд грн, і це вдвічі більше, ніж торік. На культуру, у тому числі серіали, «Євробачення» і «Єдиний марафон» 10,7 млрд грн, на космос - 1,6 млрд грн, ще 17 млрд грн закатають в асфальт. І цей список можна продовжувати. Співрозмірні суми витрачають з місцевих бюджетів на такі ж самі статті видатків – а разом це вже сотні мільярдів. А військові сидять в окопах без боєприпасів і всього необхідного».
Але інший я відповідає: «Чого ти на інших дивишся, ти ж свій дім захищаєш, свою країну. Роби, те що маєш робити». І я роблю і буду робити. Але якби в мені не було цієї внутрішньої боротьби, я б допомагав би більше.
Знайомі спортсмени кажуть: ми маємо їздити, щоб нас бачили. Тобто, ви, хлопці сидіть в окопах і воюйте без зброї і боєприпасів. А ми за ті гроші, що мали піти вам на зброю, поїдемо грати у футбол, волейбол, теніс, давати концерти на Лазурному узбережжі? Це ж дикість. Уявіть, щоб під час Другої світової війни, коли вся країна захищалася від фашизму, спортсменів з СРСР відправляли б на змагання чи артистів давати концерти у країнах, де немає війни. Нонсенс. Але ми чомусь собі це дозволяємо.
Навпаки, якщо нас не буде на Олімпіаді чи «Євробаченні», це матиме більший ефект. Це більше помітять. Бо у протилежному випадку у європейців виникає логічне питання – якщо українці їздять по змаганнях і дають концерти, то чи справді в них війна і їм не вистачає коштів?
Нашій владі слід негайно переглянути пріоритети. Якщо ми хочемо перемогти, ми маємо всі гроші відправляти на фронт, за виключенням захищених статей і аварійних ремонтів.
Я дивлюся на себе. З першого дня війни я витратив близько 46 млн грн власних коштів – на допомогу фронту і на гуманітарний штаб. Тільки автомобілів я купив за власні кошти і передав ЗСУ більше 36. Не кажучи вже про дрони, тепловізори, амуніцію і т.д. Тільки продуктових наборів мешканцям Дніпра було закуплено 20 тисяч, не кажучи вже за допомогу переселенцям.
Але зараз я допомагаю значно менше, ніж у перший рік війни, хоча маю змогу і бажання. А знаєте чому? В мені зараз говорять дві людини. Один я каже: «Ти що, дурень, куди ти витрачаєш свої гроші? Ти подивись куди країна свій бюджет витрачає. Десятки мільярдів гривень йдуть фактично у пустоту. На спорт – 7,5 млрд грн, і це вдвічі більше, ніж торік. На культуру, у тому числі серіали, «Євробачення» і «Єдиний марафон» 10,7 млрд грн, на космос - 1,6 млрд грн, ще 17 млрд грн закатають в асфальт. І цей список можна продовжувати. Співрозмірні суми витрачають з місцевих бюджетів на такі ж самі статті видатків – а разом це вже сотні мільярдів. А військові сидять в окопах без боєприпасів і всього необхідного».
Але інший я відповідає: «Чого ти на інших дивишся, ти ж свій дім захищаєш, свою країну. Роби, те що маєш робити». І я роблю і буду робити. Але якби в мені не було цієї внутрішньої боротьби, я б допомагав би більше.
Знайомі спортсмени кажуть: ми маємо їздити, щоб нас бачили. Тобто, ви, хлопці сидіть в окопах і воюйте без зброї і боєприпасів. А ми за ті гроші, що мали піти вам на зброю, поїдемо грати у футбол, волейбол, теніс, давати концерти на Лазурному узбережжі? Це ж дикість. Уявіть, щоб під час Другої світової війни, коли вся країна захищалася від фашизму, спортсменів з СРСР відправляли б на змагання чи артистів давати концерти у країнах, де немає війни. Нонсенс. Але ми чомусь собі це дозволяємо.
Навпаки, якщо нас не буде на Олімпіаді чи «Євробаченні», це матиме більший ефект. Це більше помітять. Бо у протилежному випадку у європейців виникає логічне питання – якщо українці їздять по змаганнях і дають концерти, то чи справді в них війна і їм не вистачає коштів?
Нашій владі слід негайно переглянути пріоритети. Якщо ми хочемо перемогти, ми маємо всі гроші відправляти на фронт, за виключенням захищених статей і аварійних ремонтів.
США не будут сбивать ракеты над Украиной, как в Израиле, поскольку там нет американских военных баз, которым угрожали бы эти ракеты.
Такое заявление сделал глава евродипломатии Боррель, добавив, что рассчитывает на встрече глав МИД и Минобороны стран ЕС 22 апреля получить "конкретные обязательства" по поставкам Украине средств ПВО.
Вопросов у меня больше нет.
Такое заявление сделал глава евродипломатии Боррель, добавив, что рассчитывает на встрече глав МИД и Минобороны стран ЕС 22 апреля получить "конкретные обязательства" по поставкам Украине средств ПВО.
Вопросов у меня больше нет.
Что выберешь ты❓
(Это уже вопрос твоего нутра)
(Это уже вопрос твоего нутра)
Anonymous Poll
43%
Подло победить
57%
Достойно проиграть
Хоть и не новое я напомню
Перед лицом и друга и врага
Ты господин не сказанного слова.
А сказанного слова - ты слуга
Перед лицом и друга и врага
Ты господин не сказанного слова.
А сказанного слова - ты слуга
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мій Дніпро💔
Нелюди конченні!
Нелюди конченні!
HTML Embed Code: